Жозе ді Анш'єта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жозе ді Анш'єта
Anchieta.jpg
Народився 19.03.1534, Сан-Крістобаль-де-Лагуна, Канарські острови
Помер 9.6.1597, Рерітіба, Еспіріту-Санту
Шанується в Католицькій Церкві
Канонізований 3 квітня 2014 р. Папою Франциском
Беатифікований 22 червня 1980 р. Папою Іваном Павлом ІІ
День пам'яті 9 червня
Покровитель Бразилії
Атрибути Біблія і ціпок

Святий Жозе ді Анш'єта або Хозе де Анч'єта Льярена, S.J. (ісп., порт. José de Anchieta Llarena, 19 березня 1534, Сан-Крістобаль-де-Лагуна, Канарські острови — 9 червня 1597, Рерітіба, Еспіріту-Санту) — єзуїтський місіонер з Канарських островів, що працював у Бразилії в другій половині XVI століття. Він був дуже впливовою фігурою в Бразилії протягом першого століття після її відкриття європейцями, одним із засновників міста Сан-Паулу в 1554 році та Ріо-де-Жанейро в 1565. Ввважається першим бразильським письменником та основоположником бразильської літератури. Він брав участь в наверненні на католицтво американських індіанців; доклав чималих зусиль для пасифікації індіанців разом з Мануелем да Нобрега.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Народився на острові Тенеріфе (Канарські острови) в родині іспанського біженця Хуана Лопеса ді Анш'єти, який брав участь у невдалому повстанні комунерос 1520–1522 рр. проти короля Карлоса І (більш відомого як король Священної Римської імперії Карл V Габсбург).

Мати Жозе — Менсія Діас де Клавіхо-і-Льярена — походила з багатого єврейського роду, хоча її батько й попередній чоловік були охрещеними.

Жозе ді Анш'єта є троюрідним братом Ігнатія Лойоли — засновника ордену єзуїтів.

Жозе був третьою (із десяти) дитиною в сім'ї.

Початкову освіту здобув у монахів-домініканців. Окрім нього, іще двоє його братів — Педро Нуньєс та Крістобаль — вирішили прийняти духовний сан.

1548 року виїхав на навчання в Португалію (у зв'язку з єврейським походженням матері він не міг навчатись в Іспанії через жорстокість тодішньої інквізиції), у місто Коїмбру, де вивчає філософію в Єзуїтській колегії мистецтв при Коїмбрському університеті. 1551 року остаточно вирішує присвятити себе Богові й вступає в новіціят Товариства Ісуса. багатогодинні молитви та духовні вправи знесилюють і без того слабкий організм юнака. Окрім того, в Коїмбрі Жозе пережив тяжку фізичну травму: на його спину обвалилась важка драбина, вналідок чого юнак залишився горбатим на все життя.

Місіонерська діяльність у Бразилії[ред.ред. код]

Пам'ятник Анш'єті у Сан-Паулу

1553 року португальський місіонер Мануел да Нобрега збирав команду для чергової місії серед індіанського населення в Бразиліїї. До списку місіонерів потрапив також і Жозе ді Анш'єта, якому лікарі порадили клімат Нового Світу для реабілітації після вищезгаданлї травми хребта.

Прибувши в Бразилію у липні 1553 року, Жозе спершу займається викладанням латинської мови серед місцевих дітей та активним вивченням мови тупі. Згодом, у жовтні-грудні цього ж року бере участь в пішій експедиції до Сан-Вісенті. 25 січня 1554 року, у день новонавернення святого апостола Павла за григоріанським календарем, група місіонерів, до якої також належив Анш'єта, заснувала містечко Сан-Паулу, яке спершу мало населення 130 чоловік, із яких 36 встигли прийняти хрещення, а зараз є найбільшим містом Бразилії.

1563 року індіанці тамойос, що заселяли сучасні штати Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу та Еспіріту-Санту, повстали проти португальських колоністів. Нобрега із Анш'єтою вирішили взяти участь у мирних переговорах із тамойос, при чому Жозе ді Анш'єта погодився стати добровільним полоненим у ворожому таборі, де активно проповідував християнську віру і закликав до укладенння миру з португальцями.

Також під час перебування в полоні місіонер написав свою поему De Beata Virgine Dei Matre Maria, більш відому як Поема Діві. Згідно з легендою, не маючи паперу, він записував на піску кожного дня два рядки із майбутньої поеми й заучував їх, а згодом з пам'яті переписав більше, ніж 4000 віршованих строф.

Переговори пройшли успішно. 1563 року був укладений Іпероїзький мир — перший в історії мирний договір між індіанцями та європейцями. Події, що він пережив у полоні сильно вразили молодого проповідника і згодом він став борцем за права індіанців.

15641567 року брав участь у військовому поході Ештасіу ді Сіда проти французьких колоністів в якості хірурга й перекладача. У січні 1565 року разом із військовим загоном ді Сіда брав участь у закладенні фортеці Сан-Себастьян біля гори під назвою Цукрова голова. Згодом це поселення було перейменоване у Ріо-де-Жанейро і в наш час є другим за величиною містом Бразилії.

1569 року заснував поселення Рерітіба, яке зараз назване в його честь. Протягом 1570–1573 років обіймав посаду ректора єзуїтської колегії Ріо-де-Жанейро. 1577 року Еверардо Меркуріано призначив його провінціалом Товариства Ісуса в Бразилії. Покинув цю посаду за власним бажанням у 1587 році.

Помер 1597 року в Рерітібі.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Канонізація[ред.ред. код]

Беатифікований 22 червня 1980 року папою Іваном Павлом ІІ. 3 квітня 2014 року Папа Римський Франциск причислив його до лику святих.

Посилання[ред.ред. код]