Жолобик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жолобок (Бещадський повіт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село
Жолобик
пол. Żłobek
Колишня церква в Жолобку

Координати 49°20′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 49.333° пн. ш. 22.667° сх. д. / 49.333; 22.667Координати: 49°20′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 49.333° пн. ш. 22.667° сх. д. / 49.333; 22.667

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Чорна
Населення 164 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-710
Автомобільний код RBI
SIMC 0348080
GeoNames 753136
OSM 1748182 ·R (Ґміна Чорна)
Жолобик. Карта розташування: Польща
Жолобик
Жолобик
Жолобик (Польща)
Жолобик. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Жолобик
Жолобик
Жолобик (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Жолобо́к (пол. Żłobek) — село у Бещадському повіті Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно виселено. Населення — 164 особи (2011)[1].

Історія села[ред. | ред. код]

У 1772—1918 роках село перебувало у складі Австро-Угорської імперії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1895 році село належало до Ліського повіту, у ньому налічувалось 37 будинків і 230 мешканців (211 греко-католиків, 3 римо-католики, 16 юдеїв).

У 1919—1939 роках — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 роках входило до складу ґміни Чорна. На 1 січня 1939 року в селі мешкало 380 осіб, з них 370 українців та 10 євреїв[2].

У 1940—1951 роках село належало до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області.

В межах договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно виселене до Донецької області.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 83 30 49 4
Жінки 81 19 55 7
Разом 164 49 104 11

Церква[ред. | ред. код]

У 1830 році збудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, була філіальною церквою парафії Чорна Затварницького (з 1924 р. — Лютовиського) деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після виселення українців використовували як склад місцевого лісгоспу, з 1979 року — як костел. В музеї замку в Ланьцуті зберігаються процесійні хоругви (фанви) XIX століття з церкви.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 45.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]