Жорж Абрамович Коваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорож (Георгій) Абрамович Коваль

Жорж Коваль
Вірність СРСР СРСР
Служба ГРУ
Операції інфільтрація у Манхеттенський проект
Нагороди
Герой Російської Федерації
Герой Росії
Кодове ім'я Дельмар (англ. Delmar)

Ім'я при народжені Жорж Абрамович Коваль
Народився 25 грудня 1913(19131225)
Сіу-Сіті, Айова, США США
Помер 31 січня 2006 (92 роки)
Москва, Росія Росія

Жорж (Георгій) Абрамович Коваль (англ. George Abramovich Koval, рос. Жорж (Георгий) Абрамович Коваль, *25 грудня 1913 — 31 січня 2006) — радянський розвідник. Згідно з російськими джерелами, шпигунство Коваля та постачання інформації про Манхеттенський проект Головному розвідувальному управлінню «різко скоротило час, необхідний Радянському Союзу для створення ядерної зброї».[1]

Коваль народився в родині єврейських іммігрантів в Сіу-Сіті, штат Айова, США. Незабаром після досягнення повноліття він подорожував з батьками до Радянського Союзу, аби переселитись до Єврейської автономної області неподалік кордону з Китаєм. Коваль був завербований радянським Головним управлінням розвідки, після курсу навчання отримав кодове ім'я ДЕЛЬМАР (англ. DELMAR). Повернувся до Сполучених Штатів 1940 року і був призваний до армії на початку 1943 року. Коваль працював в атомних науково-дослідних лабораторіях і, згідно з Російським урядом, передавав назад у Радянський Союз інформацію про виробничі процеси і обсяги полонію, плутонію та урану в американських атомних зарядах, та опис місць виробництва зброї. Після війни Коваль відправився у відпустку до Європи, але ніколи не повернувся до Сполучених Штатів. 2007 року президент Росії Володимир Путін посмертно нагородив Коваля «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні спеціальних завдань» медаллю Герой Російської Федерації[2].

Рання життя[ред.ред. код]

Батько Георгія Коваля, Абрам Коваль, покинув своє рідне місто Телехани в Білорусі аби емігрувати до Сполучених Штатів у 1910 році. Абрам, тесляр, оселився в Сіу-Сіті, штат Айова, який на рубежі 20-го століття став прихистком для значного єврейського поселення купців і ремісників. Разом з дружиною Етель Шенітскі Коваль виховували трьох синів. Ісая, 1912 р. н., Джордж (або Жорж), народився на Різдво 1913 р.; і Габріель, народився 1919 р.[3]

Георгій Коваль навчався у Центральній Вищій Школі (англ. Central High School), яка знаходилась у будівлі з червоної цегли у вікторіанському стилі відоміша як «замок на пагорбі». Сусіди пригадують, що Коваль відкрито говорив про свої комуністичні переконання. Під час навчання у школі він був членом Почесного суспільства та команди дебатерів. Він закінчив школу 1929 року у віці 15 років. Коваль вивчав електротехніку в університеті штату Айова протягом наступних двох з половиною років. В той же час його батьки покинули Сіу-Сіті, через посилення Великої депресії. Абрам Коваль став секретарем в ICOR, Організації з єврейської колонізації в Радянському Союзі[3]. Заснована американськими євреями-комуністами в 1924 році, організація допомагала фінансувати і пропагувати розвиток «Єврейської автономної області» — відповіді Радянського Союзу на еміграцію євреїв до територій британського мандата в Палестині організованою сіоністським рухом[4] Родина Ковалів емігрувала в 1932 році, подорожуючи з родинним паспортом громадян США[3]. Вони оселились в Біробіджані, неподалік кордону з Маньчжурією[5].

Родина Ковалів працювала в колгоспі та дали інтерв'ю американській комуністичній газеті в Нью-Йорку. Журналіст Павло Новик писав своїм читачам, що родина «обміняла невизначеність життя невеликих комірників … на безтурботне існування для себе та своїх дітей».[5] В той час коли Ісая став чемпіоном з водіння трактора, Джордж Коваль поліпшив володіння російською в колективі та поступив до Менделєєвського інституту хімічних технологій в 1934 році. В університеті він познайомився і одружився на однокурсниці Людмилі Іванові. Через п'ять років Коваль закінчив навчання з відзнакою і отримав радянське громадянство[5].

Вербовка та шпигунство[ред.ред. код]

Пізніше, Коваль був завербований радянським Головним розвідувальним управлінням (ГРУ, рос. Главное Разведывательное Управление). На той час він отримав вчений ступінь та покинув Москву за наказом заради прикриття. Він був призваний до лав Радянської армії в 1939 році аби пояснити його раптове зникнення з міста. Хоча його батьки відмовилися від американського родинного паспорту, Коваль повернувся до Сполучених Штатів у 1940 році,[5] замінивши шпигуна відкликаного під час Сталінських чисток[6]. Прибувши спочатку до Сан-Франциско, він дістався Нью-Йорка. За словами Арнольда Краміша, американським колеги з яким він подружився та відновив контакти в 2000 році, саме в Нью-Йорці Коваль перебрав на себе повноваження заступника командира місцевого осередку ГРУ. Цей форпост працював під прикриттям Рейвен Електрік Компані (англ. Raven Electric Company), постачальника таких фірм, як Дженерал Електрік. Коваль розповідав колегам що був уродженцем Нью-Йорка та єдиною дитиною в родині. Він здобував прихильність всіх, кого він зустрічав[5]. Хоча Коваль спочатку працював під псевдонімом, збираючи інформації про отрутні речовини для хімічної зброї, його куратори вирішили що йому слід працювати під справжнім ім'ям[7].

На початку Другої світової війни президент Франклін Делано Рузвельт відновив призов до армії у вересні 1940 року, Коваль зареєструвався 2 січня 1941 року. Raven Electric Company забезпечила йому відстрочку на рік зі служби до лютого 1942 року. За словами історика Володимира Лота, куратори Коваля хотіли викрасти інформацію про хімічну зброю, і відчували, що він не був би в змозі зробити це в армії. Коли відстрочка добігла кінця, Коваль вступив до лав армії Сполучених Штатів. Він отримав базову підготовку у Форт-Дікс, Нью-Джерсі перед переведенням до Цитаделі в Чарльстон, штат Південна Кароліна. Там Коваль служив рядовим у 3410-йому підрозділі зі спеціалізованої підготовки та зміни кваліфікації. 11 серпня 1943 року він був переведений до спеціальної програми військової підготовки, групи, заснованої в грудні 1942 року аби забезпечити талановитих новобранців з технічною освітою та підготовкою[5]. Коваль навчався в Міському коледжі Нью-Йорка (CCNY) де вивчав електротехніку. Його однокласники по коледжу дивилися на старшого за них Коваля як на зразок для наслідування і батька, який ніколи не робив домашнє завдання і привертав увагу дам, не знаючи про його освіту в Радянському Союзі і дружину[8]. Колеги пригадують, що він ніколи не обговорював політику або Радянський Союзу[7].

Атомні секрети[ред.ред. код]

Спеціалізована програма перепідготовки була розпущена на початку 1944 року, коли перебіг війни схилився на користь союзників; багато з однокласників з коледжу були переведені в піхоту, а Коваль і десяток інших були відібрані для спеціального інженерного загону. Загін був частиною секретного проекту з проектування, розробки, і виготовлення ядерної бомби-ініціатива Сполучених Штатів, Канади та Великої Британії, також відома як Манхеттенський проект. Коваль був призначений в Ок-Рідж, штат Теннессі; в цей час, вчені на проекті займались дослідженням бомб на основі збагаченого урану та плутонію, де лабораторія в Оак-Рідж відігравала головну роль у розвитку обох напрямів[8]. Проект страждав через брак людських ресурсів та звернувся до армії з проханням направити людей з технічною підготовкою[7].

Працівники Ок-Рідж за керуванням мас-спектрометрами. Працюючи санітарним лікарем Коваль мав власний автомобіль і доступ до багатьох чутливих ділянок об'єкта.

Коваль мав вільний доступ до більшої частини Ок-Рідж;[7] отримавши посаду «відповідального за охорону здоров'я фізика» мав відстежувати рівень радіації по всьому об'єкту. За даними Федерального бюро розслідувань, ця посада дала йому надсекретний допуск. У той час вчені виявили, що отриманий з реактора плутоній надто нестабільний для передбачуваної роботи бомби, і що полонієві ініціатори необхідні для того, щоб відбулись необхідні ланцюгові реакції[8]. Коваль отримав завдання від кураторів спостерігати за полонієвими запасами в Ок-Рідж та передавати інформацію через радянський контакт з кодовим ім'ям «Клайд» (англ. Clyde). Його інформація потрапляла до Москви через закодовані повідомлення, кур'єрів, посольство СРСР. Серед відправлених ним даних було й те, що полоній з Ок-Рідж перевозиться до Лос-Аламоської національної лабораторії[9]. Передана ним інформація допомогла групі Ігоря Курчатова розв'язати проблему нейтронного запалу атомної бомби[10].

Коваль був переведений з Ок-Рідж до надсекретної лабораторії в Дейтоні, штат Огайо, 27 червня 1945 року, де виготовлялись полонієві ініціатори. Перша у світі атомна бомба була підірвана в Нью-Мексико 16 липня того ж року. Атомні бомби були скинуті на Японію 6 і 9 серпня, що призвело до капітуляції Японії та завершення Другої світової війни. Радянський Союз відповів активізацією зусиль зі створення власної атомної бомби. У той час як за оцінками американського Центрального розвідувального управління Радянський Союз мав створити атомну бомбу не раніше 1950–1953 рр., перша радянська атомна бомба була підірвана 29 серпня 1949 року на полігоні під Семипалатинськом[9]. Ініціатор для плутонієвої бомби, за словами військових чиновників Росії, був «виготовлений за „рецептом“ військового розвідника Дельмара [Коваль]»[9]. В подальшому, в серійному виробництві атомних бомб нейтронні запали виготовляли з інших матеріалів.

Подальша доля[ред.ред. код]

Після війни, Коваль був звільнений з армії. Він повернувся до Нью-Йорку і відновив навчання у міському коледжі, де він отримав ступінь бакалавра в галузі електротехніки 1 лютого 1948 року. Розповідаючи своїм друзям про плани поїздки до Польщі або Ізраїлю, Коваль отримав паспорт для поїздок на шість місяців до Європи. Відповідно до публікації в «Російській Газеті» (рос. Российская Газета), він міг зважитись на втечу, оскільки агенти американської контррозвідки виявили радянську літературу про його батьків[7] завдяки наводці радянського перебіжчика[6]. Коваль поїхав на море в жовтні, але ніколи не повернувся до країни свого народження[11]. В Радянському Союзі він залишив лави армії з розрядом стрільця без кваліфікації та в званні рядового. Іноземне походження та службові записи, зробили його «дуже підозрілою особою», писав він Крамішу. Отримавши відмову на посади в освітніх та дослідницьких закладах, Коваль звернувся до старого знайомого з ГРУ, який забезпечили йому роботу лаборантом в Менделєєвському інституті. Зрештою, Ковалю вдалось та отримати посаду викладача. Студенти часто сміялися над його іноземною вимовою технічних термінів[12].

В той час як інші шпигуни, наприклад Джуліус і Етель Розенберг та Клаус Фукс були спіймані після війни, Коваль залишився нерозкритим протягом років. Серед причин, що пояснюють його невикриття була і та, що політика відносин між різними службами підриває спроби перевірки робітників. Інше пояснення полягає в тому, що уряд США обрав наукові досягнення за рахунок чистих особових справ та політичних симпатій[11]. В 1950-ті роки ФБР досліджувало його діяльність у часи війни, і опитало його колишніх колег, залишивши їх з враженням, що він міг бути шпигуном[12]. Справа залишалась конфіденційною протягом шістдесяти років[6], оскільки Сполучені Штати боялися негативних наслідків відкриття інформації про діяльність Коваля[13].

Коваль називав своє життя по завершенню кар'єри шпигуна життям «без ускладнень». Його родина знала, що він працював на ГРУ, але ця тема ніколи не обговорювалася. Він не отримав високих нагород після повернення, що дратувало його. Високі нагороди отримали «кар'єристи», він сказав Крамішу. Тим не менш, він закінчив свій лист словами, що не заперечує проти такого поводження; «[Я вдячний], що я не перебуваю в Гулазі, що цілком могло статись»[12]. Коваль помер у своїй московській квартирі 31 січня 2006 року у віці 92 роки[7].

Відомості про шпигунство Коваля почали з'являтися після виходу в світ 2002 року книжки ГРУ і атомна бомба, яка загадала Коваля за кодовим ім'ям та назвала його одним з небагатьох шпигунів, яким вдалось ухилитись від контррозвідки[7]. 3 листопада 2007 року Президент Росії Володимир Путін посмертно нагородив Георгія Коваля званням Героя Російської Федерації, в присвяченій цій події промові Президент Росії заявив: «пан Коваль, який діяв під псевдонімом Дельмар, здобув інформацію, яка допомогла значно прискорити час, необхідний Радянському союзу на розробку власної атомної бомби»[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Червона, з посиланням на російські джерела.
  2. а б Moscow Kremlin.
  3. а б в Walsh, 42.
  4. Srebrnik, 80-108.
  5. а б в г д е Walsh, 43.
  6. а б в Doyle.
  7. а б в г д е ж Broad, 2.
  8. а б в Walsh, 44.
  9. а б в Walsh, 45.
  10. Коваль Жорж Абрамович 25. 12. 1913 — 31. 1. 2006. Герой России
  11. а б Walsh, 46.
  12. а б в Walsh, 47.
  13. Broad, 1.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Колпакиди А. И. ГРУ в Великой Отечественной войне. — М.: Яуза: Эксмо, 2010. — 608 с. — (ГРУ) — 3000 экз. — ISBN 978-5-699-41251-8

Ресурси інтернету[ред.ред. код]