Жорж Ежен Осман
Жорж Еже́н Осма́н (фр. Georges Eugène Haussmann), відомий як барон Осман (baron Haussmann), (27 березня 1809, Париж — 11 січня 1891, Париж) — французький державний діяч, префект департаменту Сена (1853—1870), сенатор (1857), член Академії образотворчого мистецтва (1867), містобудівник, багато в чому визначив сучасний вигляд Парижа.
Біографія [ред.]
Осман народився 27 березня 1809 року в Парижі, в протестантській родині німецького походження. Навчався в коледжі Генріха IV, потім вивчав право, паралельно займаючись музикою. Адміністративну кар'єру почав у 1830 році, отримавши посаду супрефекта Нерака.
Осман підтримав державний переворот 2 грудня 1851 року та відновлення монархії. 1853 року він став префектом департаменту Сена і зберігав цей пост до 1870 року. На цій посаді оточив себе численними інженерами (Жан-Шарль Альфан, Ежен Бельгран) для реалізації проектів з упорядкування міста й вдосконалення комунальної інфраструктури. За вказівкою Наполеона III облаштував для прогулянок парижан Булонський ліс і кілька парків в самому Парижі, зокрема парки Монсурі та Бютт-Шомон .
Перебудував ряд населених кварталів: зніс безліч старих (в тому числі середньовічних) будинків і проклав багато бульварів, що пізніше здобули популярність. Загалом під керівництвом Османа було реорганізовано близько 60% нерухомості Парижа.
1865 року для своїх робіт Осман отримав кредит у 250 млн франків, в 1869 р. — ще один, на 260 млн франків. Ці кредити сприймалися громадськістю, як не зовсім чисті. Після публікації Жулем Фері памфлету «Фантастичні рахунки Османа», прем'єр-міністр Еміль Олів'є відсторонив барона Османа від посади.
Осман помер у Парижі 11 січня 1891. Похований на кладовищі Пер-Лашез. Його ім'ям названо один з бульварів у центрі Парижа.
Містобудівні роботи барона Османа в Парижі [ред.]
Наполеон III призначив Жоржа Османа префектом департаменту Сена в 1853 р. Отримавши карт-бланш від монарха, Осман практично повністю перекроїв вуличну мережу Парижа, зруйнувавши більшу частину старого Парижа заради створення осей, які пронизують столицю і відкривають прекрасні види (перспективи) на монументи міста. Всі містобудівні роботи мали соціальні та військові причини: нові широкі бульвари мали підняти престиж відродженої монархії, а знищення кварталів старого Парижа повинно було унеможливити повторення подій, аналогічних до Французької революції. Ці реформи змусили робітниче населення переселитися в передмістя.
Література [ред.]
David Jordan: Die Neuerschaffung von Paris. Baron G. E. Haussmann und seine Stadt. Fischer, Frankfurt / Main 1996, ISBN 3-10-037714-1
