Жуань Цзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуань Цзі
Псевдо Сицзун, Бубін
Народився 210(0210)
Вейші
Помер 263(0263)
Підданство Династія Вей
Діяльність поет, музика
Галузь Xuanxued
Знання мов китайська[1]
Батько Жуань Юй[2]

Жуань Цзі (*阮籍, 210 —263) — китайський філософ, поет та музика часів держави Вей, член товариства «Сім мудрих з бамбукового гаю».

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Жуань Юя, відомого поета, одного із «Семи мужів». Народився у Вейші округу Ченлю (сучасна провінція Хенань). Отримав класичну освіту. Разом із батьком був при дворі імператорів з роду Цао. З часом перебував на цивільній і військовій службі, але свідомо уникав високих постів. Виступав проти захоплення влади до роду Сима, який згодом заснував династію Цзінь.

Обережність у висловлюваннях поєднував з екстравагантністю поведінки, що викликала нарікання його біографів-конфуціанців, вони відзначали також прихильність Жуань Цзі даоським етичним принципам і його схиляння перед особистістю Чжуан Чжоу. Був ведучою особистю в гуртку інтелектуалів, відомому як «сім мудрих з бамбукової гаю».

Філософія[ред. | ред. код]

В основному теоретичному есе про даосизм — «Да Чжуанлунь» («Роздуми про осягнення Чжуанцзи») Жуань Цзі підкреслював безсилля звичайного розуміння перед досконалістю великого дао, «межа» якого — «змішання всього в одне». Осягає цю єдність «досконала людина», яка невіддільна від нескінченних перетворень світу і тому безсмертна, але для тих, «хто стверджує себе», вічність недосяжна.

В іншому есе «Да жень сяньшен чжуань» («Життєпис великого Попереднародженого») Жуань Цзі розкрив внутрішній світ «великої людини» (да жень) через протиставлення його розповсюдженій моралі. «Велика людина» протистоїть амбітному відлюдництву, мотиви якого — мізантропія і марнославство. Відлюдництво «великої людини» — духовне. Разом з тим йому чужа ідея компромісу між відлюдництвом і службою.

До його доробкутакож належить трактат «Міркування про проникнення до Книги Змін» («Тун І лунь»)

Творчість[ред. | ред. код]

Вірші Жуань Цзі скорботні, їх лейтмотив — швидкоплинність і перехідний характер всього земного — юності, краси, багатства, слави, дружби. У них позначився вплив даоського релятивізму, а також поезії «періоду Цзянь-ань». Деякі його вірші абстрактні, важкі для розуміння. Він автор циклу «Співаю про свої почуття» («Юн Хуай ши чжу»), що складається з 82 вірша. Вони схвильовані та гіркі, сповнені символів та алегорій, часто туманні й незрозумілі.

Свого часу був відомим музикою. Знання Жуань Цзі у цій царині відображені у творі «Роздуми про музику» («Юе лунь»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. China Biographical Database

Джерела[ред. | ред. код]

  • Donald Holzman: Poetry and politics: The life and works of Juan Chi A.D. 210–263, Cambridge studies in Chinese history, literature and institutions, Cambridge University Press, Cambridge, 1976