Жулебіно (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жулебіно
Тагансько-Краснопресненська лінія

Zhulebino (Moscow Metro), september 2013.jpg
Загальні дані
Тип колонна, мілкого закладення
Глибина закладення 15 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) Острівна
Форма платформ(и) Пряма
Довжина платформ(и) 163 м
Ширина платформ(и) 12 м
Дата відкриття 9 листопада 2013 року
Архітектор(и) Л. Л. Борзенков (рос.) (керівник авторського колективу), М. В. Волович (рос.), С. Ф. Костиков (рос.), Т. А. Нагиева (рос.), Н. Н. Солдатова (рос.), В. К. Уваров (рос.)
Станція споруджена «СК МОСТ»: ОАО «УСК МОСТ» (рос.)
Пересадка на нема
Виходи до Вулиця Генерала Кузнецова, Тарханська вулиця, Вулиця Авіаконструктора Миля
Час відкриття 5:30
Час закриття 1:00
Тагансько-Краснопресненська лінія
оборотні тупики
ТЧ-6 Планерне
Планерна
Сходненська
Тушинська
Спартак
Щукинська
оборотні тупики
Октябрське поле
Полежаєвська
   
Бігова
ССГ до ТЧ-4 Червона Пресня
Вулиця 1905 року
Барикадна
Пушкінська
   
Кузнецький міст
   
Китай-город
ССГ до Курської
ССГ до Площі Ілліча
Таганська
Пролетарська
Волгоградський проспект
Текстильщики
Кузьминки
Рязанський проспект
Вихіно
ТЧ-11 Вихіно
Лермонтовський проспект
Жулебіно
оборотні тупики
Котельники
оборотні тупики

«Жулебіно» — 190-а станція Московського метрополітену, що є кінцевою південного радіусу Тагансько-Краснопресненської лінії. Розташована на південному сході Москви, в районі Вихіно-Жулебіно, за Московською кільцевою автодорогою.

Історія[ред.ред. код]

Терен, на якому станція розташована був до 1984 року частиною міста Люберці Московської області. У 1984 році терен було передано Москві[1]. Весь район, навколо Люберців і інші райони уздовж Казанського і Рязанського приміського напрямків Московської залізниці вельми залежили від станції Вихіно, на той час кінцевої зупинки Тагансько-Краснопресненської лінії і пересадочної станції для обох залізничних напрямків. У 2000-х, Вихіно було сильно перевантажено. Зрештою, було прийнято рішення продовжити Тагансько-Краснопресненську лінію за межі Вихіно. Будівництво першої ділянки, зі станціями Лермонтовський проспект і Жулебіно, почалося в серпні 2011 року. Тунелі були завершені до вересня 2013 року[2]

Відкриття станції у складі ділянки «Вихіно» — «Жулебіно» разом з другою станцією ділянки — «Лермонтовський проспект» відбулося 9 листопада 2013[3].

Вестибулі та пересадки[ред.ред. код]

Перший (північний) вестибуль пов'язаний з платформою 3-ма стрічками ескалатора з висотою підйому 5,04 м і ліфтом для маломобільних громадян, а другий (південний) вестибюль пов'язаний з платформою станції сходами і ліфтом для маломобільних громадян.

Північний вестибуль з'єднаний короткими підземними пішохідними переходами з організацією виходів на обидві сторони вулиці Генерала Кузнєцова.

Пішохідні переходи, що йдуть від південного вестибюля станції, мають виходи на всі сторони перехрестя вулиць Генерала Кузнєцова та Академіка Міля.

На поверхню виходи, накриті вісьмома скляними павільйонами типової конструкції, 8-ма сходовими спусками шириною 3,7 м, 3-ма сходовими спусками шириною 4,6 м і 6 ліфтами.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — колонна двопрогінна мілкого закладення, (глибина закладення — 15 м) з розташуванням ряду колон уздовж осі платформи з кроком 6 м, відстань між коліями — 14,9 м, з платформою острівного типу завширшки 12 м і завдовжки 163 м, з двома підземними вестибулями.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Схема колійного розвитку станції Жулебіно

Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 2 станційних колії для обороту та відстою рухомого складу і 2 колії для відстою рухомого складу.

Оздоблення[ред.ред. код]

В основу архітектурного вигляду станцій закладена колірна шкала спектру від зеленого до червоно-помаранчевого, через жовтий (9 кольорів для станції «Жулебіно»), що проходить від вестибуля до вестибуля за колійними стінами і по колонах платформової дільниці.

У вестибулях, найближчих до центру Москви, стіни виконані в червоно-помаранчевому кольорі в керамічному камені (типу NBK Ceramic), який підходить з боку вестибуля до платформової ділянки станції.

Біля протилежних вестибулів колір стін навпроти — зелений.

Відповідні кольори переходять зі стін пішохідних переходів на торцеві стіни і далі на стелі павільйонів над маршовими сходами.

Інші елементи інтер'єрів виконані в нейтральних кольорах, будучи тлом до головної колірної теми і утворюють поєднання ясно- і темно-сірих тонів натурального каменю обробки і з багатошаровими алюмінієвими панелями із стільниковим заповненням з шліфованої поверхнею, також нейтральний фон підтримується архітектурними елементами з нержавіючої сталі і скла на лавах, що знаходяться на платформових ділянках, і прозорих перегородках, огорожах сходів і ескалаторів у вестибулях.

Примітки[ред.ред. код]


Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Координати: 55°41′05″ пн. ш. 37°51′21″ сх. д. / 55.68472° пн. ш. 37.85583° сх. д. / 55.68472; 37.85583