Жуль Бастьєн-Лепаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Жуль Бастьєн-Лепаж
Jules Bastien-Lepage
Bastien-Lepage Autoportrait.jpg
Автопортрет, 1880 р.
Ім'я при народженні Jules Bastien-Lepage
Дата народження 1 листопада 1848(1848-11-01)
Місце народження Данвільє, Мез, Лотарінгія
Дата смерті 10 грудня 1884(1884-12-10) (36 років)
Місце смерті Париж
Національність Франція Франція
Громадянство Франція
Жанр побутовий жанр, портрет, історичний живопис
Навчання Париж
Напрямок реалізм
Роки творчості 1839 - 1874




Жуль Бастьє́́н-Лепа́ж(фр. Jules Bastien-Lepage; *1 листопада 1848 — †10 грудня 1884) — французький художник.

Життєпис[ред.ред. код]

«Жнива», малюнок 1878 року

Народився в родині селян в поселенні Данвільє, Лотарінгія. В місті Верден закінчив середню школу, де виказав середні художні здібності. 1867 року прибув у Париж. Працював на пошті, аби мати можливість малювавти у вільний час. Влаштуватися в Школу красних мистецтв не вийшло, але він відвідував її як аматор. На другий рік його взяли в майстерню художника Александра Кабанеля. Починав як портретист і 1870 року навіть виставляв власні портрети в Салоні. Але на тлі ефектних творів буржуазних портретистів не був помічений.

1875 року за картину на біблійну тему ( «Благовістя пастухам» )мав друге місце серед конкурсантів на Римську премію.

Але водночас виборов популярність як точний портретист. Серед його моделей - акторка Сара Бернар, філософ Адольф Франк, принц Уельський. Але сільський побут, відмінності його від буржуазного способу життя не полишали думок художника. Він покинув тематику академізму і звернувся до сцен із французьким селянством. Ще після важкого поранення під час прусько-французької війни 1870 року він повернувся до рідної домівки в Лотарінгії. В період 1879 - 1882 років створив подорож по Британії. Молодим захворів на рак. Хворим встиг відвідати Алжир, куди відбувала і низка французьких художників до нього.

Помер у віці 36 років від ускладнень раку. На церковному дворі поселення встановили монумент на честь померлого художника, котрий створив французький скульптор Огюст Роден.

Місце в історії мистецтв[ред.ред. код]

Продовжував реалістичні й демократичні традиції Курбе і Франсуа Мілле. Малював здебільшого сцени з селянського життя, природу рідної йому Лотарінгії. З великою теплотою та щирістю зображав простих скромних трудівників, не впадаючи в їх ідеалізацію чи, навпаки, прозаїзм. В художній манері був далеким від використання зовнішніх ефектів, ефектів освітлення чи вишукано красивих краєвидів. Тогочасна монополія багатіїв на мистецтво розмістила твори художника між салонним мистецтвом і натуралізмом, хоча до кожного з них воно не мало відношення. Прихильником селянської тематики Бастьєн-Лепажа був французький письменник Еміль Золя.


Відомий також як портретист.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Бастьєн-Лепаж Жуль, Жанна д'Арк, 1879
  • «Діоген», тематична штудія чоловічої фігури, 1873 р.
  • «Пріам благає Ахілла віддати мертве тіло Гектора»
  • «Благовістя пастухам», 1875 р.
  • «Косовиця» (Париж),
  • «Жанна д'Арк» (Нью-Йорк),
  • «Збори картоплі», 1877 р.
  • «Збори врожаю»
  • Портрет Адольфа Франка
  • Портрет акторки Сари Бернар, 1878 р.
  • «Божевільна Офелія», 1881 р.
  • Альберт Вольф у власній студії, 1881 р.
  • « Сільське кохання » (Музей образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна, Москва).
  • «Старий жебрак», Копенгагер, Нью Карлсберзька гліптотека

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]