Жуль Б'янкі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жуль Б'янкі
Bianchi Jules.JPG
Громадянство Франція Франція
Дата народження 3 серпня 1989(1989-08-03) (24 роки)
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют Гран-прі Австралії 2013
Остання гонка Гран-прі Бразилії 2013
Сезони 1 (2013)
Команди Маруся-Косворт
Гран-прі (старти) 19 (19)
Перемоги 0
Подіуми 0
Поули 0
Найшвидші кола 0
Очки 0
Місце у сезоні
2013 року
19 (0 оч.)

Жуль Б'янкі (фр. Jules Bianchi; 3 серпня 1989, Ніцца, Франція) — французький автогонщик. Дебютував у Формулі-1 у сезоні 2013 року за команду «Маруся».

Загальна інформація[ред.ред. код]

Автоспорт у сімействі Б'янкі став частиною життя задовго до народження Жуля. Так ще дід француза — Мауро Б'янкі — тричі ставав чемпіоном світу в класі GT, а його брат Люсьєн вигравав 24 години Ле-Мана і брав участь у 19 стартах в рамках ЧС Ф1 між 1959-м і 1968-м роками; одного разу потрапивши на подіум.

Жюль говорить декількома мовами: крім рідної французької, він володіє італійською та англійською.

Спортивна кар'єра[ред.ред. код]

Перші роки[ред.ред. код]

Як і більшість гонщиків свого покоління, Жуль починав свою кар'єру з картингових перегонів. У 2002-2006 роках француз проводить безліч гонок у різних міжнародних змаганнях. Серед головних досягнень можна відзначити титул чемпіона Франції в класі Юніор (2004), перемогу класі ICC міжнародної серії WSK, друге місце в кубку світу Формули-А (обидва — 2006) та ряд інших.

У 2007 році Б'янкі перебирається до більш серйозних серій. Основний упор був зроблений на національний чемпіонат 2-літрової Формули-Рено. Б'янкі одержує п'ять перемог у тринадцяти гонках і, загалом, виступає помітно сильніше і стабільніше всіх своїх конкурентів. Також Жуль проїжджає три етапи в Єврокубку цієї ж серії, де заробляє чотири сходи і лише одне попадання в Top10.

Наступним етапом кар'єри Жуля став перехід в євросерію Ф3, але Б'янкі ще повернувся до чемпіонатів, які проводились під егідою французького автовиробника: у 2009 році уродженець Ніцци проїхав етап 3,5-літрової першості в Монако.[1]

Підписаний менеджерський контракт з Ніколя Тодтом, дозволив Жулю перейти в одну з найкращих команд євросерії тих років — «ART Grand Prix». Набравшись необхідного досвіду в компанії досвідчених помічників, Б'янкі вже по ходу дебютного сезону в чемпіонаті здобуває дві перемоги і займає третє місце в загальному заліку (впритул за віце-чемпіоном Едоардо Мортарою). Також по ходу цього сезону француз разом з командою вдало з'їздив до Бельгії на Masters Формули-3, де обійшовши багатьох сильних конкурентів (у тому числі чемпіона євросерії того року Ніко Гюлькенберга) Жуль отримав перемогу.[2]

Набравшись досвіду в попередньому сезоні, француз перемагає в серії в 2009 році, взявши титул за дві гонки до кінця чемпіонату. У 20 гонках сезону здобуто 9 перемог. Також у цьому році Б'янкі прийняв участь у зандвортському Masters і гран-прі Макао, де зміг домогтися лише четвертого та десятого місць.

2010-12[ред.ред. код]

Б'янкі за кермом боліду команди «ART Grand Prix» у Сільверстоуні.

Проте сезон був визнаний вдалим і Жуль був переведений до команди «ART Grand Prix» у GP2.[3] Звикання до машини було розпочато в лютому 2010 року, коли Б'янкі на шість гонок заявили в азійський чемпіонат.[4] У своїй першій же гонці француз приїхав на подіум, а свою другу кваліфікацію виграв. На цьому успіхи в цій серії обмежилися.

В основній серії, після невдалого старту сезону (три фініши в очках у восьми гонках), Жуль поступово знайшов потрібну швидкість і стабільність і до середини липня відчутно покращив свої результати. Два поула і кілька вдалих гонок дозволяють йому підтягнутися до лідерів загального заліку, але липнева аварія на старті основної гонки етапу в Угорщині пригальмовує француза. Отриманий в тій аварії перелом другого поперекового хребця міг надовго вибити його з кокпіта «Dallara», але вже через чотири тижні Б'янкі отримав згоду лікарів і знову сів за кермо.[5] Після повернення Б'янкі вдалося показати кілька вдалих гонок у своєму виконанні (у тому числі найвдаліший в сезоні етап в Монці), що дозволили пілоту за підсумками сезону зайняти третє місце в чемпіонаті.

Співпраця була визнана вдалою і контракт Жуля продовжили ще на сезон в обох серіях. Сезон в азійському чемпіонаті через антиурядові хвилювання в Бахрейні виявився стиснутим у півтора рази,[6][7] але навіть у цих умовах Жуль зміг змусити себе і машину з самого початку їхати швидко і за підсумками чотирьох гонок зайняв друге місце в серії, трохи поступившись співвітчизникові Ромену Грожану. Сезон в основній першості також був проведений у боротьбі позаду свого співвітчизника. Вирішальними для Жуля стають гонки в Іспанії і в Монако, провальні результати в яких коштували йому балів і можливості поборотися за титул. Численні фініші на подіумі і в очках дозволили йому пізніше відіграти багато чого з втраченого тоді, але підсумковий результат виявився таким же, що й торішній — третє місце в особистому заліку. Від другого місця, що зайняв Лукі Філіппі француза відокремило лише одне очко.

У 2012 році, аби мати можливість бути резервним гонщиком команди «Форс Індія» і періодично брати участь у тренуваннях Гран-прі, Тодт переводить Б'янкі у Формулу-Рено 3.5. Накопичений досвід дозволив французові швидко зрозуміти можливості машини і стати одним з лідерів пелотона за швидкістю. Жуль проводить досить вдалий рік, виграє три гонки, але у фіналі сезону допускає кілька помилок, віддаючи титул чемпіона Робіну Фрейнсу з різницею всього в чотири очки.

Формула-1[ред.ред. код]

Б'янкі за керомом Marussia MR02 на Гран-прі Малайзії 2013.

У серпні 2009 року, після аварії Феліпе Масси під час етапу Формули-1 на Хунгароринзі, Б'янкі називався в числі його потенційних змінників, проте в результаті перевага була віддана більш досвідченим пілотам.[8][9]

На початку грудня 2009 року Жуль тестував болід італійської команди на трасі Херес під час так званої «Тестової сесії для молодих гонщиків».[10] За підсумками тієї тестової сесії «Феррарі» підписала з ним офіційний контракт учасника своєї молодіжної програми.[11] 11 листопада 2010 року Жуль офіційно став третім пілотом італійської команди, змінивши на цьому місці Марка Жене, Джанкарло Фізікеллу і Луку Бадоера. Декількома днями пізніше Б'янкі провів за кермом боліда «Феррарі» тестову сесію в Абу-Дабі.[12] Через рік Жуль знову брав участь у цих тестах.

У 2012 році Жуль паралельно з тестовою роботою в «Феррарі» також був п'ятничним тест-пілотом команди «Форс Індія». Через рік його менеджмент до останнього шукав місце бойового пілота, у результаті підписавши контракт з командою «Маруся».[13]

Результати виступів[ред.ред. код]

Результати виступів у Формулі-1[ред.ред. код]

Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Місце Очки
2012 Marussia F1 Team Marussia MR01 Cosworth CA2012 V8 АВС МАЛ КИТ
тест
БАХ ІСП
тест
МОН КАН ЄВР
тест
ВЕЛ
тест
НІМ
тест
УГО
тест
БЕЛ ІТА
тест
СІН ЯПО КОР
тест
ІНД АБУ
тест
США БРА - -
2013 Marussia F1 Team Marussia MR02 Cosworth CA2013 V8 АВС
15
МАЛ
13
КИТ
15
БАХ
19
ІСП
18
МОН
Схід
КАН
17
ВЕЛ
16
НІМ
Схід
УГО
16
БЕЛ
18
ІТА
19
СІН
18
КОР
16
ЯПО
Схід
ІНД
18
АБУ
20
США
18
БРА
17
19 0

Примітки[ред.ред. код]

  1. Міллс, Петер (2009-05-14). «SG Formula enters World Series». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-05-14. 
  2. «Rookie Jules Bianchi wins Masters of Formula 3». f3euroseries.com. 2008-08-10. Процитовано 2008-08-11.  [недійсне посилання]
  3. Інгліш, Стівен (2009-10-12). «Bianchi to step up to GP2 with ART». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-10-12. 
  4. Фріман Гленн Pit & Paddock: Macau then GP2 for Bianchi // Autosport. — 198 (2009-10-15) (3).
  5. Glendenning, Mark (2010-07-31). «Bianchi suffers back injuries». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-08-04. 
  6. «Bahrain withdraw from 2011 GP2 Asia Series calendar». GP2 (GP2 Motorsport Limited). 21 лютого 2011. Процитовано 21 лютого 2011. 
  7. «Imola added to GP2 Asia Series calendar». GP2 (GP2 Motorsport Limited). 1 березня 2011. Процитовано 1 березня 2011. 
  8. Чиз, Каролін (2009-08-28). «Belgian GP practice as it happened». BBC Sport (BBC). Процитовано 2009-09-05. «Entertaining kerfuffle in the Ferrari garage as Jules Bianchi, who is the latest driver to be linked with Luca Badoer's seat, stands behind Badoer's car like some kind of Grim Reaper.» 
  9. «Montezemolo gives Badoer one more chance, Bianchi waits for call up». jamesallenonf1.com (Джеймс Аллен). 2009-08-25. Процитовано 2009-09-05. 
  10. Нобл, Джонатан (2009-11-20). «Ferrari to test Bianchi at Jerez». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-11-20. 
  11. О'Лірі, Джеймі (2009-12-02). «Bianchi signs long-term Ferrari deal». Autosport (Haymarket Publications). Процитовано 2009-12-02. 
  12. Інгліш, Стівен (2010-11-11). «Ferrari confirms Bianchi as 2011 tester». Autosport (Haymarket Publications). Процитовано 2010-12-10. 
  13. Жюль Бьянки заменит Луиса Разию в Marussia, f1news.ru

Посилання[ред.ред. код]