Жуль Верн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жуль Габріель Верн
Jules Gabriel Verne
Жуль Верн
Жуль Верн
При народженні Жуль Габріель Верн
Дата народження 8 лютого 1828(1828-02-08)
Місце народження Франція Нант
Дата смерті 24 березня 1905(1905-03-24) (77 років)
Місце смерті Франція Ам'єн
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності письменник
Напрямок наукова фантастика
Жанр оповідання, повість, роман
Magnum opus: «Діти капітана Гранта»
«Двадцять тисяч льє під водою»
«Навколо світу за вісімдесят днів»
«Таємничий острів»
Автограф Автограф — Жуль Верн

Жу́ль Ґабріе́ль Ве́рн (фр. Jules Gabriel Verne; *8 лютого 1828, Нант, Франція — †24 березня 1905, Ам'єн, Франція) — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається засновником жанру наукової фантастики.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Народився в Нанті, давній столиці бретонських герцогів, у родині адвоката П'єра Верна (17981871), нащадка сім'ї провансальських юристів, і Софі Верн (18011887), уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємиці стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників.

Рід Жуля Верна з боку матері походить від шотландського стрільця, який у 1462 році вступив на службу в гвардію Людовика XI і отримав дворянський титул за вірну службу королю. По батьківській лінії Верни були нащадками кельтів, які з давніх-давен мешкали на території Франції.

У сім'ї Вернів, крім первістка Жуля, зростали ще брат Поль і три сестри: Анна, Матільда і Марі.

У 8 років Жуль Верн почав навчання спочатку в семінарії Сен-Станіслав, а потім в Нантському ліцеї, де він отримав класичну освіту, що включала в себе знання грецької та латини, а також риторику, співи та географію. Жуль та його сім'я проводили багато часу влітку на дачі, на берегах річки Луари, де він з братом часто подорожував. Саме тут він розвинув своє зацікавлення подорожами та пригодами.

В 1839 році маленький Жуль таємно від батьків влаштувався юнгою на трищоглову шхуну «Коралі», яка вирушала до Індії. На щастя, батько встиг на місцевий «піроскаф» (пароплав), на якому йому вдалося наздогнати шхуну і зняти з неї хлопчика. Тоді Жуль Верн пообіцяв батькові, що надалі буде подорожувати лише в мріях.

Навчання в Парижі[ред.ред. код]

П'єр Верн був процвітаючим адвокатом. Після отримання в 1846 році диплому бакалавра, Жуль, під великим тиском батька, почав вивчати юриспруденцію в Нанті. У квітні 1847 року він переїхав до Парижу, де повинен був скласти іспити за перший рік навчання.

Рідну оселю Верн залишав без жалю, але з розбитим серцем — його кохання не було прийняте кузиною Кароліною Тронсон. У цей час Жуль Верн починає перші літературні спроби — пише численні сонети і навіть невелику віршовану трагедію для театру маріонеток.

Склавши іспит на юридичному факультеті він 1847 рік, Жуль Верн повернувся до Нанту. Його все більше приваблював театр, в цей час він створює дві п'єси «Олександр VI» та «Порохова змова», які читає у вузькому колі знайомих. Молодий автор ясно усвідомлював, що театр — це передусім Париж. З великими труднощами Жуль Верн переконав батька, що йому треба продовжити навчання саме в столиці, куди і відбув восени 1848 року.

В Парижі Жуль оселився зі своїм нантським другом Едуардом Бонамі в маленькій квартирці по вулиці Ансьєн Комеді. Молоді люди часто навіть не обідали — економили і без того невеликі гроші. П'єр Верн вважав, що відсилати сину більше 100 франків на місяць нерозумно. По-перше, хлопець повинен знати ціну грошам, по-друге, лише такий спосіб життя мав утримати недосвідченого Жуля від численних паризьких спокус. У друзів був один фрак на двох. Оскільки Жуль захоплювався театром, то його і без того малий бюджет буквально тріщав по швах.

У 1849 році Жуль Верн отримав ступінь ліценціата права. Тепер він мав змогу розпочати адвокатську практику, але Жуль зовсім не поспішав цього робити.

Зустріч з Дюма[ред.ред. код]

Музей Жуля Верна в Нанті

Ще під час навчання Жуля знайомлять з найколоритнішою фігурою тогочасного Парижа — Александром Дюма. Побувавши з візитом в замку «Монте-Крісто», Жуль залишив його лише через кілька днів. Дюма одразу почав симпатизувати Верну. Знаний майстер слова показував Жулю свою кухню — величезний зал, де письменник готував страви за власними рецептами. Кулінарними досягненнями Дюма пишався не менше, ніж «Трьома мушкетерами».

Ні для кого не було таємницею, що «Александр Дюма» не більше ніж літературна корпорація і що хазяїн замка «Монте-Крісто» утримував великий штат помічників. Сам він писав тільки плани романів, все інше — справа рук «літературних рабів». Роль Жуля Верна для Дюма була майже вирішена, тим більше, що його нещодавно залишив Огюст Маке, найталановитіший помічник.

Дюма запропонував Верну випробувати себе в літературі. Пізніше Жуль Верн часто говорив, що вдячний Дюма за те, що той першим повірив в нього. Дюма ж, судячи зі всього, зрозумів, що волелюбний фантазер менш за все підходить на роль «літературного раба».

Після зустрічі з Дюма, Верн вигукнув:

«Те, що він зробив для історії, я зроблю для географії!»

Дві історичні трагедії в віршах («Олександр VI» та «Порохова змова») не вразили Александра Дюма. Однак «Зламані соломинки» — водевіль у віршах йому припав до душі і він поставив його в своєму Історичному театрі. «Зламані соломинки» витримали 12 вистав. Жуль Верн був у захваті.

Під впливом першого літературного успіху, Верн пише в листі батькові:

«Згодом я можу стати гарним літератором, але ніколи не буду нічим, окрім поганого адвоката»

Два правила[ред.ред. код]

Пам'ятник Жулю Верну на березі моря (Іспанія)

Незабаром в Парижі відкрився «Ліричний театр», і Жуль Верн став його секретарем. Служба в театрі дозволяла йому підробляти у популярному тоді журналі «Мюзе де фамий», у якому в 1851 році було опубліковано його оповідання «Перші кораблі мексиканського флоту» (пізніше воно одержало назву «Драма в Мексиці»). Перший рядок «Кораблів» звучав так: «18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно „Азія“…» Згодом більшість романів Верна будуть починатися саме так — з точної дати.

Оскільки «Мюзе де фамий» — журнал для сімейного читання, Верн змушений дотримуватись його концепції — повчати розважаючи. Автори «Мюзе» повинні були писати романи і оповідання із благополучним кінцем і найвищою мірою повчальні. Цікаво, що пізніше, працюючи над своїми «Незвичайними подорожами», Верн завжди дотримувався цих двох правил.

У 1854 році Шарль Бодлер переклав твори Едгара По французькою. Верн став відданим шанувальником американського письменника і під впливом По написав свою «Подорож на повітряній кулі» (1851). Пізніше Жуль Верн напише продовження незакінченого роману По «Оповідання Гордона Піма», названий ним «Сфінкс крижаних рівнин» (1897).

Сімейне життя[ред.ред. код]

Музей Жуля Верна в Нанті

10 січня 1857 року Верн одружився з Онориною де Віане (фр. Honorine de Viane Morel), молодою вдовою з двома дітьми. Він з сім'єю мешкав у великому заміському будинку та іноді плавав на яхті.

В 1859 році Верну представилася можливість зробити безкоштовну поїздку в Шотландію. Пароплав повинен був відвідати Ліверпуль, Гебридські острови, Единбург, Лондон. Верн взяв із собою записну книжку для нотаток, до кінця шляху в ній не залишилося жодної чистої сторінки. Він побував на верфі Темзи, де будувався «Грейт-Істерн», корабель-сенсація, найбільше судно у світі.

Після повернення вдома письменник пробув недовго. На маленькому пароплаві він відправився в скандинавські країни — Норвегію, Швецію, Данію. Однак Жулю Верну довелося на півдороги повернутися додому. 3 серпня 1861 народився його син Мішель Жуль Верн (фр. Michel Jules Verne).

До Верна часто заходив Гаспар-Фелікс Турнашон, він же Надар, знаменитий тим, що зробив фотографію жанром мистецтва. Захоплення фотографуванням привело його до захоплення аеронавтикою. Надар зробив першу у світі аерофотозйомку — зробив знімок Парижа з висоти пташиного польоту. Він міг годинами говорити про аеронавтику. Натхненний цими бесідами, Верн вирішує — його перший роман буде про повітряну кулю.

П'єр-Жуль Етцель — видавець і друг[ред.ред. код]

Обкладинка книги Жуля Верна видавництва Етцеля

Ймовірно, першим читачем роману «П'ять тижнів на повітряній кулі» був Александр Дюма. У 1862 він познайомив Верна з відомим у ті часи письменником Брише, що, у свою чергу, представив Верна одному з найбільших паризьких видавців П'єру-Жулю Етцелю (фр. Pierre-Jules Hetzel). Етцель, який збирався заснувати журнал для підлітків (пізніше став широко відомим під назвою «Журнал виховання та розваги»), відразу зрозумів, що знання і здатності Жуля Верна багато в чому відповідають його планам. Після невеликих виправлень, Етцель прийняв роман «П'ять тижнів на повітряній кулі» та опублікувавши його у своєму журналі 17 січня 1863 р. (за деякими відомостями — 24 грудня 1862 р.). Крім того, Етцель запропонував Верну постійне співробітництво, підписавши з ним договір на 20 років, відповідно до якого письменник зобов'язувався передавати Етцелю щорічно рукописи трьох книг, одержуючи за кожний рукопис 1900 франків.

Вже в 1865 році, після публікації перших п'яти романів Жуля Верна, його гонорар був збільшений до 3000 франків за книгу. Попри те, що за умовами договору видавець міг вільно розпоряджатися ілюстрованими виданнями книг Верна, Етцель виплатив письменникові за 5 випущених на той час книг компенсацію в розмірі 5500 франків. У вересні 1871 року був підписаний новий договір, за яким Верн зобов'язувався передавати видавцеві вже не три, а тільки дві книги щорічно; гонорар же письменника відтепер становив 6000 франків.

Етцель і Верн невдовзі перетворились на добрих друзів і співпрацювали аж до смерті видавця. Етцель також працював з Бальзаком і Жорж Санд. Він уважно читав рукописи Верна і не соромився пропонувати виправлення. Рання праця Верна, «Париж двадцятого століття», не сподобалася видавцеві, і вона так і не з'явилася друком і була опублікована лише в 1997 році англійською мовою.

Незвичайні подорожі[ред.ред. код]

Жуль Верн на фотографії 1892 року

Романи Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях. Коли Герберт Веллс у «Першій людині на Місяці» винайшов «каворит», субстанцію, непідвладну гравітації, Верн був незадоволений:

"Я відправив своїх героїв на Місяць з порохом, таке може статися насправді. А де містер Веллс знайде свій «каворит»? Нехай покаже мені його!"

Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом Полем Жуль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою — від невеликого суденця, простого рибальського баркаса, до справжньої яхти довжиною 28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII благословив його і його книги.

Останні роки життя[ред.ред. код]

У 1871 році Жуль Верн оселився в Ам'єні, а у 1888 році був обраний радником.

У 1886 племінник письменника Гастон, який страждав на параноєю, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення настільки важке, що письменник не міг рухатися до кінця свого життя.

В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, сильний діабет вплинув на зір — Жуль Верн майже нічого не бачив.

Протягом більше 40 років Жуль Верн публікував як мінімум одну книгу на рік. У листі Етцелю він зізнавався:

«Здається, я божеволію. Я загубився серед неймовірних пригод моїх героїв. Шкодую тільки про одне: я не можу супроводжувати їх.»

Помер Жуль Верн о 8 годині ранку 24 березня 1905 р. Він був похований неподалік від свого будинку в Ам'єні. Через кілька років після смерті на його могилі було встановлено пам'ятник, який зображував письменника-фантаста, що тягнеться до зірок.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Спершу Жуль Верн уявляв капітана Немо поляком, що шукав можливостей помститися Росії після жорстокого придушення польського повстання 1863 року.
  • Відома українська письменниця Марко Вовчок була особисто знайома з Жулем Верном, котрий передав їй виняткове право перекладу його творів російською мовою.
  • Після смерті Жуля Верна залишилася його картотека, що містить понад 20 000 зошитів з відомостями з усіх галузей людських знань.
  • Із 108 наукових передбачень письменника-провидця на сьогодні не справдилось лише 10!
  • Перший електричний підводний човен, побудований у 1886 році двома англійцями, було названо «Наутілусом» на честь вернівського судна. Перший атомний підводний човен, спущений на воду в 1955, також називався «Наутілус».
  • Коли на Землю було вперше передано фотографії зворотної сторони Місяця, одному з «потойбічних» місячних кратерів було присвоєне ім'я «Жуль Верн». Кратер Жуль Верн примикає до Моря Мрії
  • Згідно з даними ЮНЕСКО[1], за кількістю перекладів мовами народів світу книги Жуля Верна займають третє місце, поступаючись лише творам сценаристів студії Уолта Діснея і книгам Агати Крісті.
  • У 2005 році з нагоди 100-річчя зі дня смерті Жуля Верна у Франції було випущено серію срібних монет номіналом 1,5 євро:
  • В березні 2008 року на орбіту було виведено перший безпілотний вантажний корабель, створений Європейським космічним агентством. Його назва «Жуль Верн».

Творчість[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

Назва Дата створення Публікація Перше видання Преклад українською мовою
П'ять тижнів на повітряній кулі 1862 фр. Cinq Semaines en ballon. Voyage de decouvertes en Afrique par trois Anglais. Redige sur les notes du docteur Fergusson. Paris, Hetzel, 358 pp. (31.I.1863)
Подорожі і пригоди капітана Гатераса 1863 — 1864 фр. Les Anglais au pole Nord. Le desert de glace. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 1, no. 1 (20.III.1864) – vol. 4, no. 42 (05.XII.1865) фр. Les Anglais au pôle Nord. Voyages du capitaine Hatteras. Premiére partie. Paris, Hetzel, 340 p. (04.V.1866) Микола Іванов (1929)
Подорож до центру Землі 1864 фр. Voyage au centre de la Terre. Paris, Hetzel. 339 p. (25.XI.1864) переклад (1928)
Із Землі на Місяць 1864 — 1865 фр. De la Terre a la Lune. Trajet direct en 97 heures. Journal des Debats politiques et litteraires (14.IX – 14.X.1865) фр. De la Terre à la Lune. Trajet direct en 97 heures. Paris, Hetzel, 306 p. (25.X.1865) переклад (1917)

переклад (1928)

Діти капітана Гранта 1865 — 1867 фр. Les Enfants du capitaine Grant. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 4, no. 43 (20.XII.1865) – vol. 8, no. 90 (05.XII. 1867) фр. Les Enfants du capitaine Grant. Voyage autour du Monde. L’Amérique du Sud. Premiére partie. Paris, Hetzel, 324 p. (06.V.1867) Т.Воронович (1967)
Двадцять тисяч льє під водою 1866 — 1869 фр. Vingt Mille Lieues sous les mers. Tour du monde sous-marin. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 11, no. 121 (20.III.1869) – vol. 13, no. (20.VI.1870) фр. Vingt Mille Lieues sous les mers. Tour du monde sous-marin. Premiére partie. Paris, Hetzel, 310 p. (28.X.1869) Т. Черторижська та В. Пащенко (1956) [1]

Дмитро Паламарчук (1970)

Навколо Місяця 1868 — 1869 фр. Autour de la Lune. Journal des Debats politiques et litteraires (04.XI – 08.XII.1869) фр. Autour de la Lune. Seconde partie de: De la Terre à la Lune. Paris, Hetzel, 322 p. (13.I.1870) А.Білецький (1948)
Плавучий острів 1869 фр. Une ville flottante. Journal des Debats politiques et litteraires (09.VIII.– 06.IX.1870) фр. Une Ville flottante. Suivi des Forceurs de blocus. Paris, Hetzel. (17.VII.1871) переклад (1964)
Пригоди трьох росіян і трьох англійців у Південній Африці 1870 фр. Aventures de trois Russes et de trois Anglais dans l'Afrique australe. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 14, no. 165 (20.XI.1871) – vol. 16, no. 185 (05.IX.1872) фр. Aventures de trois Russes et de trois Anglais dans l'Afrique australe. Paris, Hetzel, 316 p. (29.VII.1872)
Навколо світу за вісімдесят днів 1872 фр. Le Tour du monde en quatre-vingts jours. Le Temps, no. 4225 (06.XI.1872) – no. 4271 (22.XII.1872) фр. Le Tour du monde en quatre-vingts jours. 56 illustrations par Alphonse de Neuville et Léon Benett. Paris, Hetzel, 217 p. (30.I.1873) переклад (2009)[2]
У країні хутр 1871 — 1872 фр. Le Pays des fourrures. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 16, no. 186 (20.IX.1872) – vol. 18, no. 216 (15.XII.1873) фр. Le Pays des fourrures. Premiére partie. Paris, Hetzel, 334 p. (19.VI.1873)
Таємничий острів 1873 — 1874 фр. L'Ile mysterieuse. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 19, no. 217 (01.I.1874) – vol. 22, no. 264 (15.XII.1875) фр. L’Île mystérieuse. Les Naufragés de l’air. Premiére partie. Paris, Hetzel, 318 p. (10.IX.1874) К. Довгань та А. Новий (1930)

Л. Александрова (1937) Т.Черторижська (1955) В.Омельченко (1992)

Ченслер 1870 — 1874 фр. Le Chancellor. Le Temps, no. 4993 (17.XII.1874) – no. 5030 (24.I.1875) фр. Le Chancellor. Journal du passager J.-R. Kazallon. Suivi de Martin Paz. Paris, Hetzel, 319 p. (01.II.1875)
Михайло Строгов, Москва-Іркутськ 1874 — 1875 фр. Michel Strogoff. De Moscou a Irkoutsk. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 23, no. 265 (01.I.1876) – vol. 24, no. 288 (15.XII.1876) фр. Michel Strogoff, Moscou - Irkoutsk. Premiére partie. Paris, Hetzel, 292 p. (14.VIII.1876)
Гектор Сервадак 1874 — 1876 фр. Hector Servadac. Voyages et Aventures a travers le monde solaire. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 25, no. 289 (01.I.1877) – vol. 26, no. 312 (15.XII.1877) фр. Hector Servadac, voyages et Aventures à travers le monde solaire. Premiére partie. Paris, Hetzel, 318 p. (19.VII.1877)
Чорна Індія 1876 — 1877 фр. Les Indes noires. Le Temps, no. 5823 (28.III.1877) – no. 5848 (22.IV.1877) фр. Les Indes noires. Paris, Hetzel, 269 p. (26.IV.1877)
П'ятнадцятирічний капітан 1877 — 1878 фр. Un Capitaine de quinze ans. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 27, no. 313 (01.I.1878) – vol. 28, no. 336 (15.XII.1878) фр. Un Capitaine de quinze ans. Premiére partie. Paris, Hetzel, 308 p. (01.VII.1878) Ю.І. Назаренко (1957) [3]

П.Соколовський (1990)

П'ятсот мільйонів Бегуми 1878 фр. Les cinq cents millions de la Begum. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 29, no. 337 (01.I.1879) – vol. 30, no. 354 (15.IX.1879) фр. Les cinq cents millions de la Bégum. Suivi de Les Révolté de la "Bounty". Paris, Hetzel, 316 p. (18.IX.1879) Тамара Бутович (1928)
Жангада 1881 фр. La Jangada. Huit Cents Lieues sur l'Amazone. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 33, no. 385 (01.I.1881) – vol. 34, no. 407 (01.XII.1881) фр. La Jangada, huit Cents Lieues sur l'Amazone. Premiére partie. Paris, Hetzel, 288 p. (22.VII.1881)
Зелений промінь 1881 фр. Le Rayon vert. Le Temps, no 7003 (17.V.1882) - no 7030 (23.VI.1882) фр. Le Rayon vert. Suivi de Dix Heures en Chasse. Paris, Hetzel, 307 p. (24.VII.1882)
Школа Робінзонів 1881 фр. L'Ecole des Robinsons. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 35, no. 409 (01.I.1882) – vol. 36, no. 431 (01.XII.1882) фр. L'École des Robinsons. Paris, Hetzel, 316 p. (09.XI.1882)
Упертий Керабан 1882 фр. Keraban-le-tetu. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 37, no. 433 (01.I.1883) – vol. 38, no. 452 (15.X.1883) фр. Kéraban-le-têtu. Premiére partie. Paris, Hetzel, 312 p. (01.VI.1883)
Південна зірка 1883 фр. L'Etoile du sud. Le Pays des diamants. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 39, no. 457 (01.I.1884) – vol. 40, no. 480 (15.XII.1884) фр. L'Étoile du sud. Le Pays des diamants. Paris, Hetzel, 335 p. (06.XI.1884)
Архіпелаг у вогні 1883 фр. L'Archipel en feu. Le Temps, no. 8463 (29.VI.1884) – no. 8497 (03.VIII.1884) фр. L'Archipel en feu. Paris, Hetzel, 311 p. (14.VIII.1884)
Матіас Шандор 1883 — 1884 фр. Mathias Sandorf. Le Temps, no. 8813 (16.VI.1885) – no. 8908 (20.IX.1885) фр. Mathias Sandorf. Premiére partie. Paris, Hetzel, 295 p. (27.VII.1885)
Робур-завойовник 1885 фр. Robur le Conqurerant. Journal des Debats politiques et litteraires (29.VI. – 18.VIII.1886) фр. Robur le Conqurérant. Paris, Hetzel, 322 p. (23.VIII.1886)
Квиток номер 9672 1885 фр. Un billet de loterie. Le numero 9672. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 43, no. 505 (01.I.1886) – vol. 44, no. 525 (01.XI.1886) фр. Un billet de loterie. (Le numéro 9672). Suivi de Frritt-Flacc. Paris, Hetzel, 203 p. (04.XI.1886)
Північ проти Півдня 1885 — 1886 фр. Nord contre Sud. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 45, no. 529 (01.I.1887) – vol. 46, no. 551 (01.XII.1887) фр. Nord contre Sud. Premiére partie. Paris, Hetzel, 313 p. (26.V.1887)
Політ до Франції 1885 фр. Le Chemin de France. Le Temps, no. 9613 (31.VIII.1887) – no. 9652 (30.IX.1887) фр. Le Chemin de France. Suivi de Gil Braltar. Paris, Hetzel, 329 p. (03.X.1887)
Два роки канікул 1886 — 1887 фр. Deux Ans de vacances. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 47, no. 553 (01.I.1888) – vol. 48, no. 576 (15.XII.1888) фр. Deux Ans de vacances, with the author’s “Préface”. Premiére partie. Paris, Hetzel, 351 p. (18.VI.1888)
Сім'я без імені 1887 — 1888 фр. Famille-sans-nom. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 49, no. 577 (01.I.1889) – vol. 50, no. 599 (01.XII.1889) фр. Famille-sans-nom. Premiére partie. Paris, Hetzel, 341 p. (20.V.1889)
Цезар Каскабель 1889 фр. Cesar Cascabel. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 51, no. 601 (01.I.1890) – vol. 52, no. 624 (15.XII.1890) фр. César Cascabel. Premiére partie. Paris, Hetzel, 333 p. (17.VII.1890)
Замок у Карпатах 1889 фр. Le Chateau des Carpathes. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 55, no. 649 (01.I.1892) – vol. 56, no. 672 (15.XII.1892) фр. Le Château des Carpathes. Paris, Hetzel, 328 p. (20.X.1892) Замок у Карпатах, Замок у Карпатах (1934, перевидання 1992)
Клодіус Бомбарнак 1891 фр. Claudius Bombarnac. Le Soleil, no. 284 (10.X.1892) – no. 342 (07.XII.1892) фр. Claudius Bombarnac. 55 illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel. (21.XI.1892)
Надзвичайні пригоди дядечка Антифера 1892 фр. Mirifiques Aventures de Maitre Antifer. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 59, no. 697 (01.I.1894) – vol. 60, no. 720 (15.XI.1894) фр. Mirifiques Aventures de Maître Antifer. Premiére partie. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 336 p. (23.VIII.1894)
Прапор Батьківщини 1894 фр. Face au drapeau. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 3, no. 25 (01.I.1896) – vol. 3, no. 36 (15.VI.1896) фр. Face au drapeau. Illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel, 351 p. (16.VII.1896)
Кловіс Дардентор 1895 фр. Clovis Dardentor. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 4, no. 37 (01.VII.1896) – vol. 4, no. 48 (15.XII.1896) фр. Clovis Dardentor. Illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel, 248 p. (07.VII.1896)
Сфінкс крижаних рівнин 1895 фр. Le Sphinx des glaces. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 5, no. 49 (01.I.1897) – vol. 6, no. 72 (15.XII.1897) фр. Le Sphinx des glaces. Premiére partie. . Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 331 p. (24.VI.1897)
Чудова Оріноко 1894 фр. Le superbe Orenoque. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 7, no. 73 (01.I.1898) – vol. 8, no. 96 (15.XI.1898) фр. Le superbe Orénoque. Premiére partie. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 310 p. (23.VI.1898)
Друга Батьківщина 1896 фр. Seconde patrie. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 11, no. 121 (01.I.1900) – vol. 12, no. 144 (15.XII.1900) фр. Seconde patrie. Premiére partie. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 345 p. (26.VII.1900)
Морський змій фр. Les Histoires de Jean-Marie Cabidoulin
Брати Кіп 1898 фр. Les Freres Kip. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 15, no. 169 (01.I.1902) – vol. 16, no. 192 (15.XII.1902) фр. Les Frères Kip. Premiére partie. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 328 p. (21.VII. 1902)
Драма в Ліфляндії 1893 фр. Un Drame en Livonie. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 19, no. 217 (01.I.1904) – vol. 19, no. 228 (15.VI.1904) фр. Un Drame en Livonie. Illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel, 352 p. (20.VIII.1904)
Володар світу 1902 — 1903 фр. Maitre du monde. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 20, no. 229 (01.VII.1904) – vol. 20, no. 240 (15.XII.1904) фр. Maître du monde. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 311 p. (10.XI.1904) Н. та О.Борських (1929)
Вторгнення моря 1902 фр. L'Invasion de la mer. Magasin d'Education et de Recreation (seconde serie), vol. 21, no. 241 (01.I.1905) – vol. 22, no. 255 (01.VIII.1905) фр. L'Invasion de la mer. Illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel, (1905)
Маяк на краю землі 1901 — 1905 фр. Le Phare du Bout du Monde. Magasin d'Education et de Recreation (second serie), vol. 22, no. 256 (15.VIII.1905) – vol. 22, no. 264 (15.XII.1905) фр. Le Phare du Bout du Monde. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel. (29.VII.1905)
Золотий вулкан 1899 — 1905 фр. Le Volcan d'or. Magasin d'Education et de Recreation (second serie), vol. 23, no. 265 (01.I.1906) – vol. 24, no. 288 (15.XII.1906) фр. Le Volcan d'or. Premiére partie. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 319 p. (06.VII.1906)
Агенство Томпсона і Ко 1906 фр. L'Agence Thompson and C°. Le Journal, no. 5495 (17.X.1907) – no. 5564 (25.XII.1907) фр. L'Agence Thompson and C°. Premiére partie. Illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel. (1907)
В погоні за метеором 1901 — 1908 фр. La Chasse au meteore. Le Journal, no. 5635 (05.III.1908) – no. 5671 (10.IV.1908) фр. La Chasse au météore. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 364 p. (30.IV.1908)
Аварія корабля «Джонатан» 1897 — 1909 фр. Les Naufrages du “Jonathan”. Le Journal, no. 6147 (26.VII.1909) – no. 6230 (17.X.1909) фр. Les Naufragés du “Jonathan”. Premiére partie. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 348 p. (20.X.1909)
Таємниця Вільгельма Шторіца 1898 — 1910 фр. Le Secret de Wilhelm Storitz. Le Journal, no. 6471 (15.VI.1910) – no. 6499 (13.VII.1910) фр. Le Secret de Wilhelm Storitz. Illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 316 p. (24.IX.1910)
Незвичайні пригоди експедиції Барсака 1903 — 1914 фр. Le Dernier Voyage extraordinaire. L'Etonnante Aventure de la mission Barsac. Le Matin, no. 11008 (18.IV.1914) – no. 11087 (06.VII.1914) фр. L'Étonnante Aventre de la mission Barsac. 56 illustrations par George Roux. Paris, Hachette, 491 p. (1919) Е. Ржевуцька (1958)
Париж двадцятого століття 1863 фр. Paris au XXe siecle. Edited by Piero Gondolo della Riva, Paris, Hachette / le cherche midi editeur, 217 p., 1994 (загублений роман Жуля Верна; перекладений Ричардом Говардом)

Повісті та оповідання[ред.ред. код]

Назва Дата створення Публікація Перше видання Переклад українською мовою
Мартін Пас 1852 фр. L'Amerique du Sud. Moeurs peruviennes. Martin Paz, nouvelle historique. 11 illustrations par E. Forest, E. Berton et C. Brux. Musee des Familles (seconde serie), vol. 9, no. 20, pp. 301-313 (VII.1852) – no. 21, pp. 321-335 (VIII.1852) фр. Martin Paz. Suivi de Le Chancellor. Paris, Hetzel, 319 p. (01.II.1875)
Зимівля в льодах 1853 фр. Un hivernage dans les glaces. 8 illustrations par J.-A. de Beauce et anonymous. Musee des Familles, vol. 22, no. 6, pp. 161-172 (IV.1855) – no. 7, pp. 209-220 (V.1855) фр. Un hivernage dans les glaces. Suivi de Le Docteur Ox. 16 illustrations par Adrien Marie et Barbant. Paris, Hetzel, 211 p. (27.IV.1874)
Майстер Захаріус 1853 фр. Maitre Zacharius ou l'horloger qui avait perdu son ame. Tradition genevoise. Musee des Familles, vol. 21, no. 7, pp. 193-200 (IV.1854) – no. 8, pp. 225-231 (V.1854) фр. Maître Zacharius. Suivi de Le Docteur Ox. 9 illustrations par Théophile Schuler. Paris, Hetzel, 211 p. (27.IV.1874)
Граф де Шантелен 1862 фр. Le Comte de Chanteleine. Episode de la revolution. 16 illustrations par Morin, A. de Bar et Foulquier. Musee des Familles, vol. 32, no. 1, pp. 1-15 (X.1864) – no. 2, pp. 37-51 (XI.1864) – no. 3, pp. 73-85 (XII.1864)
Прорив блокади 1865 фр. Etudes de moeurs contemporaines. Les forceurs de blocus. Illustrations par Morel-Fatio, Berard, Frederic Lixe et V. Foulquier. Musee des Familles, vol. 33, no. 1, pp. 17-21 (X.1865) – no. 2, pp. 35-47 (XI.1865) фр. Études de moeurs contemporaines. Les forceurs de blocus. Suivi des Une Ville flottante. Paris, Hetzel. (17.VII.1871) В. Шовкун (1989)
Драма в повітрі 1851 фр. La science en famille. Un voyage en ballon. (Reponse a l'enigme de juillet.). 5 illustrations par A. de Bar. Musee des Familles (seconde serie), vol. 8, no. 11, pp. 329-336 (VIII.1851) фр. Un drame dans les airs. Suivi de Le Docteur Ox. 6 illustrations par Emile Bayard. Paris, Hetzel, 211 p. (27.IV.1874)
Фантазії доктора Окса 1871 фр. Une fantaisie du Docteur Ox. Illustrations par Ulysse Parent et A. de Bar. Musee des Familles, vol. 39, no. 3, pp. 65-74 (III.1872) – no. 4, pp. 99-107 (IV.1872) – no. 5, pp. 133-141 (V.1872) фр. Une fantaisie du Docteur Ox. Suivi de Le Docteur Ox. 15 illustrations par Lorenz Froelich. Paris, Hetzel, 211 p. (27.IV.1874) переклад (1924)
Ідеальне місто 1875 фр. Une ville ideale. Journal d'Amiens, Moniteur de la Somme, pp. 1-2 (13.XII. - 14.XII.1875)
Драма в Мексиці 1850 фр. L'Amerique du Nord. Etudes historiques. Les premiers navires de la marine mexicaine. 3 illustrations par E. Forest et A. de Bar. Musee des Familles (seconde serie), vol. 8, no. 10, pp. 304-321 (VII.1851) фр. Un drame au Mexique. Les premiers navires de la marine mexicaine. Suivi de Michel Strogoff, Moscou - Irkoutsk. Deuxiéme partie. Paris, Hetzel, 312 p. (06.XI.1876)
Заколотники з «Баунті» 1879 фр. Les revoltes de la Bounty. Suivi de Les cinq cents millions de la Begum. Paris, Hetzel, 316 p. (18.IX.1879).

Les revoltes de la Bounty. Suivi de Les cinq cents millions de la Begum. 5 illustrations par Dree. Paris, Hetzel, 185 p. (20.X.1879)

фр. Les révoltés de la Bounty. Suivi de Les cinq cents millions de la Bégum. 5 illustrations par Drée. Paris, Hetzel, 185 p. (20.X.1879)
Десять годин на полюванні 1881 фр. Dix heures en chasse. Simple boutade. Journal d'Amiens, Moniteur de la Somme, pp. 2-3 (19.XII. – 20.XII.1881) фр. Dix heures en chasse. Simple boutade. Suivi de Le Rayon vert. Paris, Hetzel, 307 p. (24.VII.1882)
Фрітт-Флакк 1881 фр. Frritt-Flacc. Paris, Le Figaro illustre. Single issue. pp. 6-7 (1884-1885) фр. Frritt-Flacc. Suivi de Un billet de loterie. Paris, Hetzel, 203 p. (04.XI.1886)
Подорож американського журналіста в 2889 рік 1890 фр. La Journee d'un journaliste americain en 2889. Journal d'Amiens. Moniteur de la Somme, pp. 2-3 (21.I.1891) фр. Au XXIXe siècle. La journée d'un journaliste américain en 2889. Suivi de Hier et demain. 4 illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 247 p. (XI.–XII.1910)
Пригоди родини Ратон 1886 фр. Aventures de la famille Raton. Conte de fees. 17 illustrations par Felicien de Myrbach. Le Figaro illustre (Paris), seconde serie, no. 10, pp. 1-12 (0I.1891) фр. Aventures de la famille Raton. Conte de fées. Suivi de Hier et demain. 6 illustrations par Félicien de Myrbach. Paris, Hetzel, 247 p. (XI.–XII.1910)
Місьє Ре-Діез і мадемуазель Мі-Бемоль 1892 фр. M. Re-Dieze et Mlle. Mi-Bemol. 8 illustrations par Felicien de Myrbach. Paris, Le Figaro illustre, seconde serie, no. 45, pp. 221-228 (XII.1893) фр. M. Ré-Dièze et Mlle. Mi-Bémol. Suivi de Hier et demain. 6 illustrations par George Roux. Paris, Hetzel, 247 p. (XI.–XII.1910)
Доля Жана Морена 1852 — 1910 фр. La Destinee de Jean Morenas. Suivi de Hier et demain. 7 illustrations par Leon Benett. Paris, Hetzel, 247 p. (XI.–XII.1910)
Вічний Адам 1903 — 1910 фр. L'Eternel Adam. La Revue de Paris, vol. 17, no. 8, pp. 449-484 (01.X.1910) фр. L'Éternel Adam. Suivi de Hier et demain. 7 illustrations par Léon Benett. Paris, Hetzel, 247 p. (XI.–XII.1910)

Інші твори[ред.ред. код]

Організації, які займаються вивченням творчості Жуля Верна[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Інформація на databases.unesco.org

Література[ред.ред. код]

  • Жюль Верн. Био-библиографический указатель. Издание 2-е, исправленное и дополненное. Составители: Е. П. Брандис и М. Х. Лазарев. М., изд. «Всесоюзной книжной палаты», 131 стр., 1959.
  • Жюль Верн. Собрание сочинений в 12-и томах. М., изд. «Государственное издательство художественной литературы», 1955—1957.
  • Жюль Верн. Полное собрание сочинений. 1-я серия «Неизвестный Жюль Верн». В 29-и томах. М., изд. «Ладомир», 1992—2006.
  • Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля / О. Ільченко. - Київ : Грані-Т, 2007. - 92 с. : іл. - (Життя видатних дітей). - ISBN 978-966-2923-79-7

Див. також[ред.ред. код]

  • 5231 Верн - астероїд, названий на честь письменника.

Посилання[ред.ред. код]