Журавно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Журавне
Gerb of Zhuravno.png Guravn h.png
Герб Журавного Прапор Журавного
Журавне
Журавне на мапі України
Журавне на мапі України
Країна Україна Україна
Область/АРК Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Рада Журавнівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4621555600
Основні дані
Засноване 1435 року
Магдебурзьке право 1563 року
Статус із 1957 року
Площа 45,3 км²
Населення 3611 (01.01.2011)[1]
Густота 79,7 осіб/км²
Поштовий індекс 81780, 81781
Телефонний код +380 3239
Географічні координати 49°15′38″ пн. ш. 24°16′35″ сх. д. / 49.26056° пн. ш. 24.27639° сх. д. / 49.26056; 24.27639Координати: 49°15′38″ пн. ш. 24°16′35″ сх. д. / 49.26056° пн. ш. 24.27639° сх. д. / 49.26056; 24.27639
Водойма Дністер, Свіча, Крехівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Журавно
До станції: 12 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
До обл. центру:
 - залізницею: 78 км
 - автошляхами: 84 км
Селищна влада
Адреса 81780, Львівська обл., Жидачівський р-н, смт. Журавне, пл. С. Бандери, 2
Голова селищної ради Вітер Василь Володимирович
Карта
Журавне (Україна)
Журавне
Журавне
Журавне (Львівська область)
Журавне
Журавне

Жура́вне (Журавно)  — селище міського типу Жидачівського району Львівської області, розташоване на берегах річок Дністер і Свіча.

Історія[ред.ред. код]

В складі Королівства Польського, Речі Посполитої[ред.ред. код]

Перша письмова згадка — 1435 рік. В книгах Галицького гродського суду за 1445 рік Журавне вже фігурує як містечко.

1468 року власник поселення Ян Ходоровський (або Ян з Ходороставу) заснував у Журавному на ринку римо-католицьку парафію. Тепер костелу вже немає, а Служби Божі відбуваються в каплиці Чарторийських і Скшинських на старому цвинтарі.

Батьківщина класика польської літератури Миколая Рея (*1505-†1569).

В старовину місто було осередком видобутку та обробки алебастру. Поклади цього чудового та рідкісного мармуру простяглись вздовж лівого берега Дністра на горах, що називають «Бакоцино».

Маґдебурзьке право — з 1563 року.

1676 року польські війська короля Яна ІІІ Собєського майже місяць вели жорстокі бої зі 100-тисячною турецькою армією Ібрагіма Шейтана на «Журавенських полях» між ріками Дністер та Свіча. Невдовзі в околицях міста супротивники уклали Журавенський мир, який завершив польсько-турецьку війну 16731676 років і зупинив турецьку експансію, жертвою якої 4 роки перед тим став Кам'янець-Подільський. У 200-ту річницю тієї події в Журавному встановили пам'ятник у формі кам'яної колони на високому постаменті, який зберігся і досі.

Шляхтич Станіслав Цьолек Понятовський був власником Журавненського ключа (місто та кілька сіл) у Жидачівській землі (повіті) Руського воєводства.[2]

В складі імперії Габсбурґів[ред.ред. код]

З 1790 р. місто стало власністю Адама Жебровського. У цей час Журавне перетворилося на великий торгівельний центр, мало бруковані каменем вулиці, всі будинки на ринку також були муровані з каменю. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста, вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб Журавного.

1914–1918 роки[ред.ред. код]

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб.[3]

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

Місто не було звільнене від польських окупантів в результаті Чортківської офензиви (наступу) УГА.[4]

У 19391941 та 19441959 рр селище було центром Журавнівського району.

Пам'ятки культури та природи[ред.ред. код]

Місцева геральдика[ред.ред. код]

Поштові індекси[ред.ред. код]

81780, 81781

Вулиці[ред.ред. код]

В.Стуса, Валова, Вишнева, Гагаріна, Галечко, Галицька, Грушевського, Діброви, Дорошенка, Жидачівська, Зелена, Івасюка, Коцюбинського, Крехівська, Л.Українки, Мазепи, Миру, Надбережна, Олени Степанівни, Паламара, Пекарська, Перевізна, Перемоги, пл. Бандери, Побережна, Рея, Сагайдачного, Садова, Свободи, Січ. Стрільців, Слобідка, Стефаника, Стрийська, Франка, Хмельницького, Чубинського, Шевченка, Шептицького, Шухевича, Я.Мудрого

Персоналії[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. A.Link-Lenczowski. Poniatowski (Ciołek Poniatowski) Stanisław h. Ciołek (1676–1762) Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1983.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXVII/3, zeszyt 114.— S. 409 — 624. (пол.) S. 480
  3. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23
  4. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 194
  5. K.Piwarski. Chodorowski Aleksandr Stefan h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1937.- t. III/4, zeszyt 14. s.289-384 (пол.) s. 372

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.