Жюль Лаффорг
| Жюль Лаффорг | |
| Jules Laforgue | |
| Дата народження: |
16 серпня 1860 |
|---|---|
| Місце народження: |
Монтевідео |
| Дата смерті: |
20 серпня 1887 (27 років) |
| Місце смерті: |
Париж |
| Громадянство: |  Франція |
| Рід діяльності: | Поет |
| Напрямок: | Символізм |
'Жюль Лаффорг' (фр. Jules Laforgue, 16 серпня 1860, Монтевідео — 20 серпня 1887, Париж) — французький поет- символіст.
Зміст |
Біографія[ред.]
Син французьких емігрантів в Уругваї. Десятирічним був повернутий до Франції, жив і навчався в Тарбі, рідному місті батька. Рідко бачив батьків, втратив матір у 17-річному віці. Провалив в Парижі іспит на ступінь бакалавра філософії, зайнявся літературою. Дебютував у пресі в Тулузі (1879). Входив до літературної групи гідропатія, дружив з Гюставом Каном. У 1881–1886 жив в Берліні, служив читцем французьких романів і газет при імператриці Августі. Потім одружився в Лондоні на юній англійській поетесі, повернувся з нею в Париж, але незабаром помер від туберкульозу.
Творчість[ред.]
При житті випустив три книги — дві збірки віршів і драматичну поему. Перекладав Вітмена, внесши свій внесок у розвиток французького верлібра.
Твори[ред.]
- Les Complaintes (1885)
- L'Imitation de Notre-Dame de la Lune (1886)
- Le Concile féerique (1886, драматична поема)
- Des Fleurs de bonne volonté (1890)
- Derniers Vers de Laforgue (1890)
- Le Sanglot de la terre (1901)
- Premiers poèmes (1903)
- Anthologie poétique de Jules Laforgue (1952)
Вплив[ред.]
Лаффоргівське з'єднання лірики з іронією і пародією справило глибокий вплив на Е.Паунд і Т. С. Еліота.
На вірші Лафорга писали музику А.Соге, А. Онеггер.
