Жіноча еякуляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Жіно́ча еякуля́ція, скві́ртинг (від англ. squirt — струмінь) — викидання деякої кількості прозорої рідини під час або перед оргазмом з піхви у жінок.

Вступ[ред.ред. код]

У 1980-x роках століття різними дослідниками було проведено ряд анкетних опитувань присвячених жіночій сексуальності, 35-50% жінок повідомили, що під час оргазму в них відбувалося викидання деякої кількості рідини.

Інші дослідження говорять про 10-69%, залежно від використовуваних визначень і методів. Наприклад, чеський психотерапевт Станіслав Кратохвіл в 1994 обстежив 200 жінок і знайшов, що лише у 6% викидання рідини відбувається під час кожного оргазму, у 13% таке викидання було тільки 1-2 рази, і приблизно 60% повідомили про витікання (але не викидання) деякої рідини під час оргазму. Повідомлення щодо кількості рідини значно різняться: від кількості, яка непомітна жінці (приблизно 1-5 мл), до обсягу невеликої чашки (приблизно 30-45 мл).

Історичні дослідження[ред.ред. код]

Припущення про те, що жінки можуть викидати рідину з статевих органів у момент оргазму, завжди було «одним з найгарячіше обговорюваних питань в сучасній сексології». Жіноча еякуляція обговорювалася в анатомічній, медичній та біологічній літературі протягом всієї історії. Інтерес до цієї теми не раз ставав предметом критики феміністично налаштованими авторами.

Суперечки та дебати[ред.ред. код]

Дебати в медичній літературі зосереджуються на трьох темах: існує жіноча еякуляція чи ні, які джерела і склад рідини, що викидається в момент оргазму, і як жіноча еякуляція впливає на сексуальність жінки і якість її оргазму. Такі дебати неминуче стають зіткненням різних переконань людей, сформованих під впливом популярної культури, порнографії, а також різних фізико-хімічних та поведінкових досліджень. Дуже часто різні дані і концепції спеціально спотворюються під впливом різних точок зору. Дуже часто дебати на цю тему пов'язані з дебатами на тему існування точки G, бо автори, що приводять дані про існування цієї плями, вважають, що вплив на цієї ділянки вагінальної стіни залучає одночасне збудження «залози Скіна», відповідних простатичний гланд і трубочок, що в кінцевому підсумку призводить до еякуляції. Так само вважається, що тканини, які оточують уретру, мають спільне походження гомологічної з тканинами чоловічий простати.

Суперечки з приводу жіночої еякуляції знову розгорілися в 1982 році після публікації книги: «Точка G: та інші відкриття в статевому житті людини» за авторством Ладас, Віппла та Перрі. Книга була викладена у науково-популярному стилі і викликала дуже великий резонанс серед широкої публіки. Серед ряду авторів ця книга була зустрінута скептично. На думку критиків, розділ про жіночу еякуляцію в значній мірі заснований на сміхотворних статистичних опитуваннях, свідоцтвах та обстеженні невеликої кількості жінок. Стверджувалося, що вже після виходу книги багато жінок, яких оглядали автори книги, повідомили, що у них було діагностовано нетримання сечі. Автори книги, відповідаючи на цю критику, заявили що жіноча еякуляція навмисне маскується працівниками охорони здоров'я як фізіологічне явище з-за антифеміністичних поглядів. Ряд критиків стверджують, що результати, отримані Ладас, Віппл і Перрі, не були підтверджені жодним з пізніших досліджень, у тому числі тих, в яких брали участь вони самі.

Суперечки і сердитий обмін листами між різними авторами та дослідниками продовжилися в 2002 після публікації в американському «Журналі акушерства та гінекології» статті під назвою: «Точка G: сучасний гінекологічний міф» в якому критикуються всі дослідження на тему точки G і жіночої еякуляції. Статті з критикою виходили також у 2007 році в Ізраїлі: «Точка G і жіноча еякуляція: белетристика чи дійсність?» І в 2008 році в журналі «Сексуальна Медицина»: «Уретро-вагінальне дослідження жінок з вагінальним оргазмом і без нього». І в тому, і в іншому випадку існування точки G і жіночої еякуляції заперечується.

Дослідження[ред.ред. код]

Основна проблема в дослідженнях жіночої еякуляції, полягає у використанні вкрай маленького числа спеціально відібраних людей, що не відповідає критеріям соціологічних досліджень, роблячи неможливим різного роду узагальнення. Велика частина досліджень, присвячених вивченню природи рідини, сконцентровані на спробі визначити, чи є дана рідина сечею чи ні. Тут проблемою є коректний збір зразків і спроба уникнути їх забруднення. Оскільки об'єкт, що вивчається, «залоза Скіна», в силу його розташування, неможливо повністю ізолювати від виділення сечі. Як один з методологічних способів пропонувалося використання барвників хімічних речовин, які виділялися б в сечі і дозволяли відрізнити її від еякулята. Ще одна методологічна проблема пов'язана з тим, що склад рідини, як вважають деякі вчені, залежить від менструального циклу, а також від віку жінки. Деякі висновки з проведених досліджень, були представлені на тематичних конференціях, але жодне дослідження не було опубліковано в наукових журналах.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]