Забайкалля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Забайка́лля — географічний край у складі Російської Федерації. Край займає південний схід Східного Сибіру.

Воно тягнеться від озера Байкал на заході до кордону з Китаєм і Амурською областю на сході, від Північно-Байкальського, Патомського і Олекмо-Чарського нагір'їв на півночі до державного кордону Росії з Монголією і Китаєм на півдні. Західну частину Забайкалля займає Республіка Бурятія, а східну — Забайкальський край. Природними рубежами між ними є західна околиця Хентей-Даурського нагір'я — хребти Цаган-Хуртей, Яблоновий — долина верхньої і середньої течії Вітіма.

Особливості[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Гідрографія[ред.ред. код]

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амура), Хилок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

Природа[ред.ред. код]

Рослинний світ відрізняється великою різноманітністю. Це пов'язано з складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Збереженню їх сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.