Завадовський Петро Васильович

Петро Васильович Завадовський
Народився	21 листопада 1738 Красновичі
Помер	21 січня 1812 Петербург
Alma mater	єзуїтське училище м. Орша, Києво-Могилянська академія
Титул	граф «Священної Римської імперії германської нації» і Російської імперії
Посада	сенатор, перший міністр народної освіти Російської імперії
Батько	Василь Завадовський
Матір	Марія Ширай
Рід	Завадовські
Дружина	Віра Апраксіна
Діти	п'ятеро дітей

Петро Васильович Завадовський (21 листопада 1738 — 21 січня 1812) — дійсний таємний радник, сенатор, перший міністр народної освіти Росії, голова Департаменту Законів Державної Ради.

Народився в с. Красновичі Стародубської 2-ї сотні Стародубського полку Чернігівської губернії. Початкову освіту отримав у домі свого дядька за матір'ю Михайла Ширая, стародубського підкоморія. В підлітковому віці був відправлений для навчання в єзуїтське училище м. Орша. Після закінчення уч-ща слухав лекції в Київській академії. Служив дрібним чиновником (повитчиком) у Малоросійській колегії, а згодом поступив до канцелярії малоросійського генерал-губернатора Петра Румянцева, який був одночасно і президентом Малоросійської колегії. Петро Румянцев звернув увагу на здібного й діловитого молодого урядовця і почав доручати йому важливі справи. Під час російсько-турецької війни 1768–1774 Петро Румянцев був призначений командиром спочатку 2-ї армії, а згодом 1-ї армії й узяв Завадовського із собою правителем секретної канцелярії. На війні Завадовський відзначився в битвах при Ларзі і Кагулі. Разом з Семеном Воронцовим редагував текст Кючук-Кайнаджирського мирного договору 1774. 1775 супроводжував Петра Румянцева до Санкт-Петербурга. Потрапив у поле зору імператриці Катерини II і на два роки став її кабінет-секретарем та фаворитом. Був нагороджений великими маєтками в Чернігівській та Могильовській губерніях. Після 1777 засідає в Правительствуючому Сенаті, управляє банками, головує в Комісії законів, ревізує присутственні місця, відає навч. закладами. Підтримує дружбу з Олександром Безбородьком. Був головою Комісії з запровадження нар. уч-щ. Намагався поповнювати склад учителів нар. уч-щ охочими з числа студентів Київської академії. В листі до митрополита Київського і Галицького Самуїла (Миславського), датованому 4 жовтня 1789, Завадовський просив останнього рекомендувати йому 15 «охочих, які б побажали собі вчительське звання отримати», бо, як він сам пересвідчився, «між усіма присланими для заняття вчительських посад в Комісію з запровадження училищ в різні часи та з різних духовних семінарій найкращими, найздібнішими та й найгречнішими виявлялись завжди ті, хто навчався в Київській академії». 1793 Завадовському наданий титул графа «Священної Римської імперії германської нації», 1795 — графа Російської імперії. Імператор Павло I підтвердив російський графський титул і надав Завадовському св. Андрія Первозванного орден. По смерті князя Олександра Безбородька відправлений у відставку. За імператора Олександра I стає (1802) першим у Росії міністром нар. освіти. За час його служби в мін-ві в державі було відкрито багато парафіяльних шкіл, у селах — народні школи, в повітах — повітові уч-ща, в губернських містах — гімназії. Було засновано 3 ун-ти, в тому числі Харківівський університетт (нині Харківський національний університет). 1810 залишив посаду міністра, був призначений головою департаменту законів у Державній раді Російської імперії. Завідував цензурою, уклав цензурний устав, який виявився досить ліберальним і тому невдовзі (1812) був змінений.

Джерела

• В.Сергійчук. Соборна пам'ять України. Київ, 2006.