Завадовський Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Васильович Завадовський
Pyotr Zavadovsky by Lampi.jpg
Народився 10 (21) листопада 1738(1738-11-21)
Красновичі
Помер 10 (22) січня 1812(1812-01-22) (73 роки)
Петербург
Alma mater єзуїтське училище м. Орша, Києво-Могилянська академія
Титул граф «Священної Римської імперії германської нації» і Російської імперії
Посада сенатор, перший міністр народної освіти Російської імперії
Батько Василь Завадовський
Матір Марія Ширай
Рід Завадовські
Дружина Віра Апраксіна
Діти 13 дітей
POL COA Rawicz.svg

Петро Васильович Завадовський (10 (21) листопада 1738(17381121) — 10 (22) січня 1812) — дійсний таємний радник, сенатор, перший міністр народної освіти Росії, голова Департаменту Законів Державної Ради.

Народився в с. Красновичі Стародубської 2-ї сотні Стародубського полку Чернігівської губернії. Початкову освіту отримав у домі свого дядька за матір'ю Михайла Ширая, стародубського підкоморія.

В підлітковому віці був відправлений для навчання в єзуїтське училище м. Орша. Після закінчення училища слухав лекції в Київській академії. Служив дрібним чиновником (повитчиком) у Малоросійській колегії, а згодом поступив до канцелярії малоросійського генерал-губернатора Петра Румянцева, який був одночасно і президентом Малоросійської колегії. Петро Румянцев звернув увагу на здібного й діловитого молодого урядовця і почав доручати йому важливі справи.

Під час російсько-турецької війни 1768–1774 Петро Румянцев був призначений командиром спочатку 2-ї армії, а згодом 1-ї армії й узяв Завадовського із собою правителем секретної канцелярії. На війні Завадовський відзначився в битвах при Ларзі і Кагулі. Разом з Семеном Воронцовим редагував текст Кючук-Кайнаджирського мирного договору 1774.

1775 супроводжував Петра Румянцева до Санкт-Петербурга. Потрапив у поле зору імператриці Катерини II і на два роки став її кабінет-секретарем та фаворитом. Був нагороджений великими маєтками в Чернігівській та Могильовській губерніях. Після 1777 засідає в Правительствуючому Сенаті, управляє банками, головує в Комісії законів, ревізує присутственні місця, відає навчальними закладами. Підтримує дружбу з Олександром Безбородьком.

Був головою Комісії з запровадження народних училищ. Намагався поповнювати склад учителів народних училищ охочими з числа студентів Київської академії. В листі до митрополита Київського і Галицького Самуїла (Миславського), датованому 4 жовтня 1789, Завадовський просив останнього рекомендувати йому 15 «охочих, які б побажали собі вчительське звання отримати», бо, як він сам пересвідчився, «між усіма присланими для заняття вчительських посад в Комісію з запровадження училищ в різні часи та з різних духовних семінарій найкращими, найздібнішими та й найгречнішими виявлялись завжди ті, хто навчався в Київській академії».

1793 Завадовському наданий титул графа «Священної Римської імперії германської нації», 1795 — графа Російської імперії. Імператор Павло I підтвердив російський графський титул і надав Завадовському св. Андрія Первозванного орден. По смерті князя Олександра Безбородька відправлений у відставку.

За імператора Олександра I стає (1802) першим у Росії міністром народної освіти. За час його служби в міністерстві в державі було відкрито багато парафіяльних шкіл, у селах — народні школи, в повітах — повітові училища, в губернських містах — гімназії. Було засновано 3 університети, в тому числі Харківівський університет (нині Харківський національний університет).

1810 залишив посаду міністра, був призначений головою департаменту законів у Державній раді Російської імперії. Завідував цензурою, уклав цензурний устав, який виявився досить ліберальним і тому невдовзі (1812) був змінений.

Джерела[ред.ред. код]

  • В.Сергійчук. Соборна пам'ять України. Київ, 2006.