Заваров Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Олександр Заваров
Oleksandr Zavarov.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олександр Анатолійович Заваров
Дата народження 26 квітня 1961(1961-04-26) (52 роки)
Місце народження Луганськ, УРСР
Зріст 170 см
Вага 69 кг
Позиція атакувальний півзахисник,
нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1979
1980—1981
1982

1983—1988
1988—1990
1990—1992
1992—1995

1995—1997

1997—1998
СРСР «Зоря»
СРСР СКА Р/Д
СРСР «Зоря»
(перша ліга)
СРСР «Динамо» К
Італія «Ювентус»
Франція «Нансі»
Франція «Нансі»
(2 дивізіон)
Франція «Сен-Дізьє»
(5 дивізіон)
Франція «Сен-Дізьє»
(4 дивізіон)
23   (7)
64 (13)
30 (10)

136 (36)
60   (7)
58 (10)
76 (13)



Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1985—1990 СРСР СРСР 41 (6)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1995/96
1996/97
1997/98
1998/99
2003/04
2004
2004/05
2005/06
2006/07
2007/08
2008/09
2009
Франція «Сен-Дізьє»
Франція«Сен-Дізьє»
Франція«Сен-Дізьє»
Франція«Сен-Дізьє»
Швейцарія «Віль»
Казахстан «Женіс»
Україна «Металіст»
Україна «Арсенал»
Україна «Арсенал»
Україна «Арсенал»
Україна «Арсенал»
Україна «Арсенал»
10 (5 дивізіон)
2 (5 дивізіон)
17 (4 дивізіон)
8 (5 дивізіон)
10
10
11
12
14
6
11

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2008.

Олександр Анатолійович Зава́ров (* 26 квітня 1961, Луганськ, УРСР) — радянський та український футболіст і тренер. Колишній півзахисник «Динамо» (Київ) та збірної СРСР. Віце-чемпіон Європи 1988, володар Кубка Кубків 1985-86 та Кубка УЄФА 1989-90.

Життєпис[ред.ред. код]

«Зоря» та СКА (до 1983)[ред.ред. код]

Народився 26 квітня 1961 року у Луганську. Вихованець ворошиловградської (луганської) дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Зоря». Перший тренер — Борис Васильович Фомичев. З ранніх ігор вирізнявся серед однолітків філігранними і нестандартними прийомами та імпровізацією на полі. Разом з місцевою СДЮШОР двічі доходив до фіналу всеукраїнського турніру «Шкіряний м'яч» (обидва рази задовольнявся лише «сріблом»).

Талановитого хлопця у 1977 помітив Йожеф Сабо — наставник «Зорі» й одразу запросив виступати за «дубль» команди. 27 квітня 1979 року дебютував за клуб у вищій лізі на тбіліському стадіоні «Динамо» у грі з «Динамо» (Тбілісі) У першому ж сезоні 18-річний юнак забив 7 голів. Заварова взяли до юніорської команди СРСР, яка того року виборола «срібло» на чемпіонаті світу у своїй віковій категорії, який відбувався у Японії. Разом з Олександром там починали свій шлях у великому футболі Віктор Чанов, Сергій Краковський, Віктор Янушевський, Ігор Пономарьов, Ігор Гуринович та Олег Таран. Команда виспупила успішно, поступившись тільки у фінальній грі Аргентині, за яку грали досить відомі Рамон Діас, Хуан Барбас та Дієґо Марадона.

Згодом були два роки «служби» у ростовському СКА, де талант Заварова не міг розкритися повністю через натдо жорстку дисципліну. Але клуб виступав непогано, виборовши Кубок СРСР у 1981 році. СКА грав проти «Спартака» (Москва) і за кілька хвилин до закінчення основного часу рахунок не було відкрито. На 84 хв. Олександр Заваров після хитрого фінту дав пас Сергію Андрєєву і найкращий бомбардир ростовців тих років забив вирішальний гол. Команда здобула Кубок СРСР з футболу.

Наступний рік атакувальний півзахисник провів у «Зорі», яка переживала не найкращі часи — виступала у першій лізі. Він забив 10 голів у 30 іграх.

«Динамо» (1983—1988)[ред.ред. код]

У 1983 році перейшов до найсильнішого клубу України — «Динамо». Там він діяв як людина, яка зв'язувала гру середньої лінії та лінії нападу. Його патнерами у півзахисті були одні знайкращих футболістів СРСР — Василь Рац, Леонід Буряк та Павло Яковенко. Заваров показував віртуозну техніку та стабільну результативність і відразу став не лише футболістом основного складу, а й одним з ключових виконавців. Своїми точними пасами він постачав лінію атаки: Олега Блохіна, Вадима Євтушенка, Ігоря Бєланова.

7 серпня 1985 вперше вийшов на поле у складі збірної СРСР (СРСР — Румунія — 2:0). Цього року він вперше став чемпіоном СРСР. У київському «Динамо» наставник Валерій Лобановський створив колектив, який став основою та фундаментом збірної. Тренером збірної призначено Лобановського.

У перші місяці 1986 року «Динамо» більшість сил зосередило на боротьбі у Кубку володарів кубків, де впевнено розгромило «Рапід» (Відень) (4:1 і 5:1) та празьку «Дуклу» (3:0 та 1:1). У фіналі, 2 травня 1986 року «Динамо» (Київ) розгромило «Атлетіко» (Мадрид) — 3:0. Рахунок відкрив Заваров — на 5 хв. він переправив головою м'яч у ворота після того як удар Бєланова відбив голкіпер.

На чемпіонат світу 1986 у Мексиці Олександр Заваров поїхав як один з гравців, кому місце у стартовому складі було гарантовано. Він зіграв у всіх 4 іграх та забив 1 м'яч. Коли цього року «Золотий м'яч» отримав «динамівець» Ігор Бєланов, Заваров поділив 7-8 місця з валлійцем Аяном Рашем («Ліверпуль»). Олександр Заваров входив до класифікації «Франс Футбол» ще 3 роки поспіль.

Після чудового виступу радянської збірної на чемпіонаті Європи 1988 року попит на футболістів з «Країни рад» дуже збільшився. Коли «перестройка» торкнулася й футболу і гравцям дозволили переходити до закордонних клубів, одним з перших поїхав Заваров. Туринський «Ювентус» заплатив за півзахисника «Динамо» 5 млн. доларів.

«Ювентус» та Франція (1988—1999)[ред.ред. код]

Олександр Заваров в складі «Ювентуса»

Заваров переїхав до італійського клубу у період, коли команду залишило багато ключових фігур: Захисники Ґаетано Ширеа, Антоніо Кабріні та відомий данський півзахисник Мікаель Лаудруп. Нелегко було перебудовуватися, коли завершив кар'єру Мішель Платіні — легендарний французький плеймейкер команди. Кожного півзахисника, у тому числі й Заварова уболівальники частково розглядали як можливу заміну видатному французові. Але радянський футболіст не забивав так багато голів як Платіні і керівництво клубу було не зовсім задоволене з новачка. Тренер команди Діно Дзофф поставив його на лівий бік півоборони звідки він мав подавати м'ячі нападникам: спочатку Алессандро Альтобеллі, згодом Сальваторе Скілаччі.

Серію «А» у кінці 1980-х і на поч. 90-х здомінували «Мілан», «Інтер», «Сампдорія» та «Наполі». «Ювентус» ж досяг успіху у Кубку УЄФА 1990, перегравши у фіналі (який складався з 2 ігор) «Фіорентину».

За порадою Мішеля Платіні, з яким Заваров познайомився у Турині, колишній гравець «Динамо» вирушив завершувати футбольну кар'єру до французької команди «Нансі», де свого часу починав свій футбольний шлях Мішель.

Після 5 сезонів гри за «Нансі» у найвищому та 2 дивізіонах, Олександр Заваров переходить до напівлюбительського «Сен-Дізьє», де перебував на посаді тренера-гравця.

Клубна статистика. Чемпіонат та Кубок. 1979-1995[ред.ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Всього
Місце Матчі Голи Місце Матчі Голи Матчі Голи
1979 Зоря «Зоря» Вища ліга 17 23 7 1/8 23 7
1980 СКА (Ростов-на-Дону) СКА (Ростов-на-Дону) 9 34 6 1/8 5 1 39 7
1981 16 30 7 Simple gold cup.svg 9 1 39 8
1982 Зоря «Зоря» Перша ліга 6 30  10 1/16 30 9
1983 Динамо (Київ) «Динамо» (Київ) Вища ліга 7 29 8 1/4 1 0 30 8
1984 10 24 6 1/8 2 2 26 8
1985 Gold medal icon.svg 31 9  Simple gold cup.svg* 3 2 34  11
1986 Gold medal icon.svg 20 4  1/8* 2 0  232 4
1987 6 14 5  Simple gold cup.svg* 4 1  193   73
1988 Silver medal icon.svg 18 4  1/8* 2 2 20 6
1988-89   1/2*1 1 0  1 0
1988-89 Ювентус «Ювентус» Серія A 4 32 2 1/8 2 2 34 4
1989-90 4 28 5 Simple gold cup.svg 6 3 34 8
1990-91 Нансі «Нансі» Д 1 17 30 7 1/16 2 0 32 7
1991-92 20 28 3 1/4 4 1 32 4
1992-93 Д 2 4 28 9 1/32 28 9
1993-94 12 22 1 1/64 22 1
1994-95 7 26 3 1/4 2 1 28 4
ВСЬОГО
Зоря «Зоря»
 2 сезони 53  17 53  17
СКА (Ростов-на-Дону) СКА (Ростов-на-Дону)  2 сезони 64  13  2 старти   14 2 78  15
Динамо (Київ) «Динамо» (Київ)
  6 сезонів  136  36  7 стартів   15 7  153  44
Ювентус «Ювентус»
 2 сезони 60 7  2 старти  8 5 68  12
Нансі «Нансі»
  5 сезонів  134  23  2 старти  8 2  142  25
ВСЬОГО за кар'єру   17 сезонів  447  96   14 стартів 45    16  494 113

  * — у цих роках Кубок СРСР розігрувався по системі "осінь-весна". Згідно з цим і подані дані.

  1провів перший матч 1/16 фіналу сезону 1988-89 перед від'їздом до Італії. Динамо ж дійшло до півфіналу.

  211 квітня 1986 року в Києві відбувся матч на Кубок Сезону (аналог Суперкубку у багатьох країнах, коли чемпіон країни зустрічається у одному чи двох іграх з володарем кубку) між чемпіоном СРСР 1985 року - київським «Динамо» та тогорічним фіналістом Кубку - донецьким «Шахтарем». Основний та додатковий час матчу — 2:2, в серії пенальті «Динамо» перемогло — 3:1. Заваров відіграв усі 120 хвилин. Голів не забивав, у серії одинадцятиметрових участі не брав. Цей показник врахований тільки у колонці "Всього".

  325 вересня 1987 року в Києві прийняв участь у матчі групи "Г" на Кубок Федерації футболу СРСР (аналог Кубку Ліги у Франції, Англії). «Динамо» зустрічалося з «Шахтарем» і перемогло — 3:2. Заваров повністю провів увесь матч, відкривши рахунок у грі. Ці показники враховані тільки у колонці "Всього".

Єврокубки[ред.ред. код]

Олександр Заваров провів 7 сезонів у клубних турнірах УЄФА: 4 — у складі київського «Динамо», 2 — «Ювентуса», і один сезон у формі СКА (Ростов-на-Дону), зігравши загалом 30 ігор, забивши 8 голів. Найвищі досягнення — перемога у Кубку кубків 1985-86 та Кубку УЄФА 1989-90.

Статистика виступів у єврокубках[ред.ред. код]

Сезон Клуб Турнір Досягнення Матчі Голи
1981-82 СКА (Ростов-на-Дону) СКА (Ростов-на-Дону) Кубок кубків 1/8 фіналу 3 2
1982-83 Динамо (Київ) «Динамо» (Київ) Кубок чемпіонів 1/4 фіналу 1 0
1983-84 Кубок УЄФА 1/32 фіналу 2 0
1985-86 Кубок кубків Simple gold cup.svg 8 5
  1986 Суперкубок УЄФА фіналіст 1 0
1986-87 Кубок чемпіонів 1/2 фіналу 7 0
1988-89 Ювентус «Ювентус» Кубок УЄФА 1/4 фіналу 1 0
1989-90 Кубок УЄФА Simple gold cup.svg 7 1
ВСЬОГО за кар'єру 7 євросезонів   30 8

Статистика по турнірам[ред.ред. код]

Турнір Сезони Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
Кубок чемпіонів 2  8 3 2 3   -1
Кубок кубків 2 11 7 2 2 7
Кубок УЄФА 3 10 7 1 2 1
Суперкубок УЄФА  1  1 0 0 1 0

Усі матчі та голи Олександра Заварова у єврокубках[ред.ред. код]

 (1)перший матч;  (2)матч-відповідь;  * — автогол.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 41 матч, забивши 6 голів.

Статистика матчів за збірну[ред.ред. код]

  1Турнір чотирьох збірних в Західному Берліні.

Турнір Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
Товариські матчі 12  3  4  5 1
Чемпіонат Європи  5  3  1  1 0
Кваліфікація ЧЄ  6  4  2  0 2
Чемпіонат світу  7  3  1  3 1
Кваліфікація ЧС 11  7  3  1 5
ВСЬОГО 41 20 11 10 6

На чемпіонатах світу та Європи[ред.ред. код]

У складі збірної був учасником:

Рік Турнір Місце Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
1986 Чемпіонат світу 10 4 2 1 1 1
1988 Чемпіонат Європи Silver medal icon.svg 5 3 1 1 0
1990 Чемпіонат світу 17 3 1 0 2 1

Праця тренера[ред.ред. код]

Франція була початком його тренерської діяльності. Але першим професіональним клубом для Заварова-тренера став швейцарський «Віль». Контрольний пакет акцій клубу саме викупили колишні футболісти Ігор Бєланов і Геннадій Перепаденко і запросили Олександра Заварова на посаду наставника. Через відсутність у нового керманича потрібної тренерської ліцензії Заваров почав керувати командою на посаді спортивного директора. Але команда зайняла останнє 10 місце у найвищій лізі. Далі були короткотривалі періоди у казахському «Женісі» та харківському «Металісті». Від сезону 2005/06 року тренував «Арсенал» (Київ). Звільнений з цієї посади 28 січня 2010 року.

В 2012 році був запрошений у тренерський штаб збірної України з футболу на ігри відбору до Чемпіонату світу 2014 року з командами Молдови (нічия 0-0) та Чорногорії (програш 0-1). Потім вже у якості виконуючого обов'язки головного тренера вивів команду на товариський матч зі збірною Болгарії, який Україна виграла з рахунком 1-0.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Ольга. Сини — Олександр та Валерій (на честь Лобановського).

Виступав за команди[ред.ред. код]

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]