Заворушення в Албанії (1997)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
 Історія Албанії
Герб Албанії
Іллірійці
Далмація
Слов’янизація Албанії
Візантійська Албанія
Албанські князівства
Війни Скандербега
Лезька ліга
Венеційська Албанія
Османська Албанія
Албанські пашалики
Призренська ліга
Князівство Албанія
Республіка Албанія
Королівство Албанія
Італійська окупація Албанії
Німецька окупація Албанії
Народно-визвольна боротьба
Народна Соціалістична Республіка Албанія
Заворушення 1997 року
Сучасна Албанія

Портал «Албанія»
Евакуація громадян США

Заворушення в Албанії відбувались у січні-березні 1997 року. Важливим наслідком цих подій стало розкрадання військових складів та стрілецької зброї, частина якої опинилась в руках албанських сепаратистів у Косовому й Метохії.

Початок заворушень[ред.ред. код]

Після краху у січні 1997 року фінансових пірамід, Албанія зіткнулась з найсерйознішою кризою у посткомуністичному періоді. Від дій банків постраждало понад 300 тисяч чоловік. Населення втратило від 1,5 до 2 млрд доларів США. Перші протести почались того ж дня, коли було оголошено про банкрутство «фінансових пірамід». Починаючи з 15 січня у містах Тирана, Люшня та Вльора відбувались виступи обманутих вкладників, що вимагали від уряду повернути свої заощадження. Однак уряд відмовився компенсувати втрати населення, обмежившись забороною діяльності «пірамід». [1]

Повстання[ред.ред. код]

Наприкінці лютого почалось повстання на півдні країни, у містах Вльора й Саранда, де населення захопило зброю на армійських складах. Відставка уряду, оголошена 1 березня, та введення у країні надзвичайного стану не змогли зупинити повстання. 2 березня парламент оголосив у країні надзвичайне положення. Салі Беріша віддав військам наказ зайняти міста, що повстали, але ті відмовились відкривати вогонь і частково перейшли на бік народу. Повстанці стали безперешкодно захоплювати всі південні міста й до середини березня знаходились на підступах до Тирани. Почалась евакуація дипломатичних представництв. Нова хвиля біженців хлинула до Греції та Італії. Подальше розширення повстання було призупинено лише після того, як влада зламала армійські склади у Тирані, Дурресі й Каваї та роздали зброю своїм прибічникам у центрі й на півночі Албанії.

Врегулювання конфлікту[ред.ред. код]

Наприкінці березня уряд Албанії звернувся до західноєвропейських держав з проханням про військову інтервенцію з метою попередження громадянської війни. 28 березня Рада Безпеки ООН ухвалила рішення про направлення до Албанії 7-тисячного контингенту багатонаціональних сил ООН під керівництвом Італії для забезпечення охорони під час проведення гуманітарних операцій з розподілу продовольства. Іноземні військовослужбовці розміщались у всіх крупних портових містах й у міжнародному аеропорту поблизу Тирани. Багатонаціональні сили залишались в Албанії до 14 серпня 1997 року. За три місяці протистояння у країні було вбито 1,5 тис. чоловік, ще 3,5 тис. отримали поранення.

Наслідки[ред.ред. код]

В результаті цих заворушень було розкрадено армійські склади, на яких зберігались величезні запаси зброї, накопичені за увесь час існування комуністичного режиму, й викрадено до 610 тисяч одиниць стрілецької зброї. [2] Таким чином, мілітаризація албанців стала прелюдією до Косовської війни й важливим кроком до відновлення Великої Албанії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Голодний бунт обманутих вкладників». Коммерсантъ. 11 березня 1997 року. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-06-10. 
  2. «Албанія: за 8 років вдалось конфіскувати лише третину зброї у населення». РІА-Новости. 10 травня 2005 року. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-06-10.