Завія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава


За́вія (араб. زاوية‎ — «кут») — келія, помешкання суфія або марабута.

Початково завія — приміщення в мечеті або при ній, де велось викладення читання, писання, теологічних дисциплін. Починаючи з 1213 століть, коли виникли перші суфійські братства, завією стали називати помешкання суфійського шейха, де він навчав мюридів.

В пізнє середньовіччя на заході мусульманського світу завія — основна ячейка організаційної структури братств. Завії перетворились на комплексні споруди (інколи монастирського типу), які як правило включали в себе мавзолей святого, невеличку мечеть, житлові приміщення для шейха і мюридів, будинок для приюту мандрівників, де вони отримували безкоштовне харчування і приют.

На сході заклади, подібні завіям, називали ханака або ханега (від перського хане — будинок і га — місце).

Література[ред.ред. код]

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 76.(рос.)