Заглемб'є Домбровське
Заглемб'є Домбровське (літературно: Домбровський вугільний басейн; пол. Zagłębie Dąbrowskie МФА: [za'gwɛ̃bʲɛ dɔ̃'brɔvskʲɛ](
слухати)) історичний і географічний край в Польщі. Є частиною Малопольщі, має багаті культурні і історичні зв'язки з сусідньою Сілезією.
Заглеб'є є надзвичайно промислово розвинутим і щільно заселеним краєм на півдні Малопольщі, на кордоні з Сілезією, межуючи через річку Бриницю (тече через Сосновець і Катовіце). Має три культурні і промислові центри: Домброва-Гурнича, Сосновець і Бендзин.
До 19-го століття, Заглемб'є розділило долю Малопольщі, за винятком періоду між 12-м і 15-м сторіччям, коли Заглемб'є було частиною Севежського князівства, будучи польським феодальним маєтком і власністю краківських єпископів. Після третього поділу Польщі, в 1795 було анексовано до прусської провінції Нова Сілезія. У 1807, протягом Наполеонівських війн і Польсько-австрійської війни, було звільнено і стало частиною Варшавського герцогства.
Після Віденського конгресу, поряд з великою частиною Герцогства, Заглемб'є стає частиною російського протекторату Царство Польське. Одночасно, як в Сілезії, так і в Заглемб'є, були виявлені великі поклади вугілля і з відкриттям залізниці Варшава-Відень у 1848, регіон став найбільш промислово розвинутою частиною Царства. Не зважаючи на розвиток одночасно з сусідньою Сілезією, регіон опинився за межами німецького впливу і залишився в значній мірі польським, факт, який пояснює все ще існуючу ворожість між сілезцями і мешканцями Заглемб'є. Заглемб'є інколи називають "Червоним", через його соціалістичні або комуністичні традиції, тоді як Сілезія - більше консервативна і релігійна. У Заглемб'є люди говорять стандартною польською мовою, сілезці говорять сілезькою мовою.
Після здобуття Польщею незалежності у 1918, Заглемб'є стає частиною Келецького воєводства. Після Другої Світової війни більшість Заглемб'є входить до складу Сілезького воєводства.
