Загородній Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Загородній.
Загородній Юрій Іванович
Народився 7 травня 1959(1959-05-07) (64 роки)
Гребінки, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність політик
Alma mater Київський державний університет
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія ОПЗЖ
Нагороди Відмінник освіти України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Юрій Іванович Загородній (нар. 7 травня 1959, Гребінки, УРСР) — український політик. Кандидат педагогічних наук.

Народний депутат України 9-го скликання[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 7 травня 1959 року в смт Гребінки Васильківського району Київській області.

Трудову біографію розпочав у 1976 р. — слюсарем Гребінківського відділення сільгосптехніки.

У 1986 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, історичний факультет.

Працював вчителем Гребінківської середньої школи (1986—1989), директором Дослідницької середньої школи (1989—1995), консультантом-інспектором Адміністрації Президента (1995—2000, з перервами), заввідділу Державного комітету у справах захисту прав споживачів. З 2002 року по січень 2005 року був першим заступником глави Адміністрації Президента (Віктора Медведчука)[2].

З 1998 року — у лавах СДПУ(о), того ж року обраний до Політради партії, з 2000 р. — перший заступник керівника виконкому СДПУ(о), з 2002 р. голова виконкому[3]. У 2003 році обраний заступником Голови партії.

З серпня 2007 року — голова СДПУ(о).

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 19 у списку[4]. На час виборів: проректор з міжнародних питань та з питань європейської інтеграції ТОВ «Львівський медичний інститут», член партії «Опозиційна платформа — За життя». Проживає в місті Києві[5].

Член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України[6], голова підкомітету з питань депутатської етики.

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

Державний службовець 1-го рангу (серпень 2003)[7].

Відмінник освіти України (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2004).

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, дружина Наталія Григорівна (1961 р.н.), має дорослого сина Максима (1982 р.н.), внучку Ксенію (2006 р.н.) та Марію (2010 р.н.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Фракція «Опозиційної платформи – За життя» в новій Раді: список народних депутатів [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] Сегодня (26 липня 2019)
  2. ↑ Розпорядження Президента України від 21 січня 2005 року № 21/2005-рп «Про звільнення Ю. Загороднього з посади Першого заступника Глави Адміністрації Президента України»
  3. ↑ Загородній Юрій Іванович. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
  4. ↑ Голос Кремля. Кого Фірташ, Льовочкін і Медведчук взяли у список [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (9 липня 2019)
  5. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  6. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  7. ↑ Указ Президента України від 27 серпня 2003 року № 914/2003 «Про присвоєння рангу державного службовця Ю. Загородньому»

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Загородній_Юрій_Іванович&oldid=40579718