Загурський Леонтій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Загурський Леонтій Миколайович
Народився червень 1847
Путивль, Курська губернія, Російська імперія
Помер 13 (26) березня 1912 (64 роки)
Країна Російська імперія
Діяльність правник
Alma mater Імператорський Харківський університет
Галузь правознавство
Заклад Імператорський Харківський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук

Загурський Леонтій Миколайович (нар. червень 1847, Путивль — пом. 13 березня 1912) — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, декан юридичного факультету Харківського університету (1891—1905).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у червні 1847 року в місті Путивлі Курської губернії (нині — Сумська область).

У 1872 році закінчив юридичний факультет Харківського університету. Після закінчення навчання був залишений стипендіатом при університеті для підготовки до професорського звання з римського права. У 1872 році після захисту магістерської дисертації «Принципи римського цивільного і кримінального процесу» його затверджено в ступені магістра цивільного права. У 1874 році затверджений у званні приват-доцента та допущений до викладання історії римського права.

Протягом 18771879 років вивчав римське та цивільне право в університетах Відня, Геттінгена, Мюнхена та Парижа. Після повернення працював до кінця життя в Харківському університеті (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

Після захисту докторської дисертації «Особисті стосунки між батьками і дітьми за римським та французьким приватним правом. Вчення про закононародженість та незакононародженість за римським правом» (1881) працював спочатку екстраординарним, ординарним професором кафедри римського права, а з 1900 року — заслуженим професором. Протягом чотирнадцяти років (18911905) — декан юридичного факультету.

Помер Леонтій Миколайович Загурський 13 березня 1912 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Головні напрями наукових досліджень — проблеми римського сімейного права.

Опублікував значну кількість наукових праць. Серед них:

  • «Вчення про батьківську владу за римським правом» (1895)
  • «Елементарний підручник римського права» (1898)
  • «Досвід історії юридичного факультету Харківського Імператорського університету» (1906)

Посилання[ред. | ред. код]