Задача дробово-лінійного програмування
Зада́ча дробо́во-ліні́йного програмува́ння — задача мінімізації (максимізації) дробово-лінійної функції

при лінійних обмеженнях

де
— матриця
,
і
— n-мірні вектори,
— m-мірний вектор,
і
— дійсні числа,
означає додатність всіх компонент вектора
. Один з можливих підходів до дослідження задачі дробово-лінійного програмування полягає ось в чому: нехай
— множина, визначувана обмеженнями (2). Задачу дробово-лінійного програмування назвемо допустимою, якщо
не порожня і
відмінне від нуля хоча б в одній точці цієї множини. При розв'язку задачі мінімізації розглядаються дві допоміжні задачі лінійного програмування:

Доведено, що для того, щоб задача дробово-лінійного програмування була допустимою, необхідно і достатньо, щоб принаймні у однієї із задач — у 1-й або у 2-й — існував допустимий план з
; при цьому, якщо допустимий план у задачі 1-й або 2-й існує, то у відповідної задачі існує і допустимий план з
; якщо задача дробово-лінійного програмування допустима, а множина допустимих планів однієї із задач — 1-й або 2-й — порожня, то
збігається із оптимальним значенням цільової функції іншої задачі. Якщо задача дробово-лінійного програмування допустима, а задачі 1-а і 2-а мають допустимі плани, то
збігається з мінімумом серед оптималних значень цільових функцій обох задач — і 1-ї і 2-ї. Ці твердження зводять задачу дробово-лінійного програмування до розв'язку двох задач лінійного програмування. Перехід від змінних
,
до змінних
здійснюється за формулами
Задачі дробово-лінійного програмування часто виникають в економічних додатках, коли цільовою функцією приймається «відносна ефективність» (наприклад, прибуток, віднесений до одиниці витрат).
М. З. Шор.
Література [ред.]
- Енциклопедія кібернетики в 2 т. / За ред. В. М. Глушкова. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
