Мхаргрдзелі
Закаряни (Захаряни) (Мхаргрдзелі, 1196–1261) — вірменський князівський рід[1][2], ішхани Східної Вірменії та грузинські намісники роду Мхаргрдзелі, нащадки династії Карін-Пахлевідів.
Назва різнилася в залежності від місцевості та часу. Так, на грецький манер, династію іменують Закіріді (Захаріди, Закаріди), грузини, маючи на увазі переважно своїх представників династії, говорять Мхаргрдзелі, вірмени — Закаряни (Захаряни).
Судячи з написів, залишеними ними в Ахпаті та Амберді, самі Закаряни вважали себе нащадками вірменських царських родів Багратідівв та Арцрунідів[3].
Рід Закарянів дав Вірменії та Грузії багатьох великих політичних та військових діячів. Відгалуженням роду Закарянів є вірменський князівський рід Ваграмянів, правителів князівства Гаг (в північній Вірменії), що була у васальній залежності спочатку від вірменського Ташир-Дзорагетського царства, потім від Грузинського царства. Засновником вірменського княжого роду Ваграмянів-Гагеці був князь Ваграм I — дядько Закарі та Івані[4][5]. Сестра братів Закарянів — Хорішах — була одружена з князем Вахтангом II Тангіком, тобто була матір'ю князя Гасана-Джалала Дола, правителя вірменського Хаченського князівства.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cyril Toumanoff. Armenia and Georgia // The Cambridge Medieval History. — Cambridge, 1966. — С. 593 — 637.:
Later, in the twelfth and thirteenth centuries, the Armenian house of the Zachariads (Mkhargrdzeli) ruled in northern Armenia at Ani, Lor'i, Kars, and Dvin under the Georgian aegis.
- ↑ Всесвітня історія. Енциклопедія. Глава XXXIII. 2. — М.: 1957 Т. 3.:
У царювання Тамари (1184–1213) були звільнені міста Ані, Карс, Двін і вся північ Вірменії, після чого там утворилися васальні володіння вірменських князів Захарідів, що одержали назву за іменем одного з них, Захарії, видатного полководця, який знаходився на службі у грузинського царя і займав високий пост головнокомандуючого Грузинського царства.
- ↑ Шахназарян, Арташес, Княжество Ваграмянов, Ереван, 1990 р., ст. 36-40, 48-49
- ↑ Шахназарян, Арташес, Княжество Ваграмянов, Ереван, 1990 р., ст. 29-30
- ↑ Акобян, Т., Очерки по исторической географии Армении, Ереван, 1960 р., ст. 312