Закаряни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Див. також статтю: Мхаргрдзелі.

Закаряни (Захаряни) (Мхаргрдзелі, 1196–1261) — вірменський князівський рід[1][2], ішхани Східної Вірменії та грузинські намісники роду Мхаргрдзелі, нащадки династії Карін-Пахлевідів.

Назва різнилася в залежності від місцевості та часу. Так, на грецький манер, династію іменують Закіріді (Захаріди, Закаріди), грузини, маючи на увазі переважно своїх представників династії, говорять Мхаргрдзелі, вірмени — Закаряни (Захаряни).

Звільнена Закарянами Східна Вірменія. Початок XIII століття.

Судячи з написів, залишеними ними в Ахпаті та Амберді, самі Закаряни вважали себе нащадками вірменських царських родів Багратідівв та Арцрунідів[3].

Рід Закарянів дав Вірменії та Грузії багатьох великих політичних та військових діячів. Відгалуженням роду Закарянів є вірменський князівський рід Ваграмянів, правителів князівства Гаг (в північній Вірменії), що була у васальній залежності спочатку від вірменського Ташир-Дзорагетського царства, потім від Грузинського царства. Засновником вірменського княжого роду Ваграмянів-Гагеці був князь Ваграм I — дядько Закарі та Івані[4][5]. Сестра братів Закарянів — Хорішах — була одружена з князем Вахтангом II Тангіком, тобто була матір'ю князя Гасана-Джалала Дола, правителя вірменського Хаченського князівства.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cyril Toumanoff. Armenia and Georgia Cambridge: (1966) С. 593 — 637.:

    Later, in the twelfth and thirteenth centuries, the Armenian house of the Zachariads (Mkhargrdzeli) ruled in northern Armenia at Ani, Lor'i, Kars, and Dvin under the Georgian aegis.

  2. Всесвітня історія. Енциклопедія. Глава XXXIII. 2. — М.: 1957 Т. 3.:

    У царювання Тамари (1184–1213) були звільнені міста Ані, Карс, Двін і вся північ Вірменії, після чого там утворилися васальні володіння вірменських князів Захарідів, що одержали назву за іменем одного з них, Захарії, видатного полководця, який знаходився на службі у грузинського царя і займав високий пост головнокомандуючого Грузинського царства.

  3. Шахназарян, Арташес, Княжество Ваграмянов, Ереван, 1990 р., ст. 36-40, 48-49
  4. Шахназарян, Арташес, Княжество Ваграмянов, Ереван, 1990 р., ст. 29-30
  5. Акобян, Т., Очерки по исторической географии Армении, Ереван, 1960 р., ст. 312