Закони збереження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класична механіка
\bold{F} = \frac{d\bold{p}}{dt}
Другий закон Ньютона
Історія класичної механіки

Зако́ни збере́ження у фізиці — група законів, які стверджують, що значення певних фізичних величин не змінюється в замкненій системі з її еволюцією. Далі наводиться частковий перелік законів збереження, але на сьогодні не є доказаним фактом, що він є повний або повністю коректний (наприклад, в загальній теорії відносності, імпульс та момент імпульсу не зберігаються через те, що викривлений просторово-часовий многовид не задовольняє певним топологічним умовам):

Цей перелік не є вичерпним. У фізиці елементарних частинок є деякі інші, такі як збереження баріонного заряду або дивності, що виконуються для певного типу взаємодій.

Теорема Нетер доводить еквівалентність між законами збереження та інваріантністю фізичних законів щодо деяких перетворень або симетрій (це справедливо для систем, які описуються механікою Лагранжа або механікою Гамільтона). Наприклад, закон збереження енергії випливає з інваріантності часу (тобто з фізичного твердження про однорідність часу), збереження імпульсу — з інваріантності зсуву (або переносу), що відповідає факту однорідності простору, збереження кутового моменту — з ізотропності простору (тобто незмінності властивостей простору в будь-якому з напрямів).