Закон Біо-Савара
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Біо-Савара-Лапласа закон - закон, який визначає напруженість магнітного поля електричного струму, що тече у прямолінійному дуже довгому провіднику.
За законом Біо-Савара
де H — напруженість магнітного поля в точці М на відстані r від прямолінійного провідника із струмом I (мал. 1); k — коефіцієнт пропорційності, величина і розмірність якого залежать від вибору системи одиниць, r - радіусвектор.
Закон Біо-Савара експериментально відкрили 1820 Жан-Батіст Біо і Фелікс Савар. Цей закон є частковим випадком більш загального закону Біо-Савара-Лапласа, сформульованого П. Лапласом 1820 на підставі матеріалів з численних дослідів Ж.-Б. Біо і Ф. Савара.
За цим законом величина напруженості магнітного поля в точці М на відстані r від елемента М провідника довільної форми визначається формулою:
де α — кут між напрямом струму I і напрямом радіуса-вектора r (мал. 2). Повна напруженість магнітного поля H, створюваного струмом у провіднику довільної форми і скінченної довжини, дорівнює геометричній сумі елементарних напруженостей.
Наприклад, інтегруванням (2) одержують формули напруженості магнітного поля навколо нескінченно довгого прямолінійного провідника зі струмом, тобто формулу Б. — С. з. (1), напруженість магн. поля в центрі колового струму
напруженість магнітного поля в середній частині дуже довгого соленоїда H = k4πIn та ін. Напрям напруженості магнітного поля в усіх випадках визначається за правилом ґвинта.
[ред.] Джерела
- Українська радянська енциклопедія
- Фріш С.Е., Тіморєва А. В. Курс загальної фізики, т. 2. К., 1953.
