Закон Габбла
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Закон Габбла - закон астрономії, за яким швидкість взаємного віддалення (розбігання) галактик пропорційна віддалі між ними. Відкритий американським астрономом Едвіном Габблом 1929 року.
,
,де v - швидкість, d - віддаль, 
- коефіцієнт пропорційності, який називають сталою Хаббла[1].
Закон Хаббла є основним методом визначення відстані до далеких позагалактичних об'єктів[2].
Найновіші дослідження дають для параметра Хаббла значення[3]
Якщо вважати, що швидкість розширення Всесвіту залишалася постійною, величина, обернена до параметра Хаббла, визначатиме час від моменту Великого Вибуху, або вік Всесвіту. Його називають також часом Хаббла[4]. Він дорівнює приблизно 13,8 млрд. років.
Посилання [ред.]
- ↑ Хаббла стала // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 507. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
- ↑ Хаббла закон // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 506. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
- ↑ «Refined Hubble Constant Narrows Possible Explanations for Dark Energy». 2009-05-09. Процитовано 2009-05-09.
- ↑ Хаббла час // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 507—508. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
 |
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
