Закон Лапласа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Закон Лапласа — прямо пропорційна залежність капілярного тиску від поверхневого натягу \sigma на поверхні розділу двох рідин або рідини і газу і від середньої кривини поверхні (тобто \frac{1}{R_1} + \frac{1}{R_2} .Тут R_1 і R_2 — головні радіуси кривини двох взаємно перпендикулярних нормальних перерізів поверхні):

\Delta p = \sigma\left(\frac{1}{R_1} + \frac{1}{R_2}\right)

Цей закон є одним з основних законів капілярних явищ. Його відкрив П.С.Лаплас в 1806 році.

Література[ред.ред. код]

  • Физическая энциклопедия. Т.2. Гл.ред. А. М. Прохоров. М.:Сов.энциклопедия. 1988.