Закон Оно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Закон Оно — генетичний закон, який стверджує, що різні групи ссавців мають спільну структуру ДНК та генів в Х-хромосомі, яка дісталася їм від спільного предка.[1] Закон запропонований японським біологом Оно Сусуму в 1967 році.

Докази[ред.ред. код]

Як цитологічний доказ наводиться те, що довжина Х-хромосоми у різних видів ссавців, включаючи людину і мишу, має майже однаковий розмір, з відмінностями, що досягають лише 5% від загального генома. Також ряд Х-зчеплених генів є загальними для ссавців. Наприклад, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (G6PD), антигемофільний ген (Фактор згортання крові VIII), цитоплазматичні гени компонента тромбопластину (Фактор згортання крові IX) і так далі. [1]

Механізм збереження[ред.ред. код]

Зміст хромосоми змінюється, головним чином, в результаті мутацій, після дуплікації хромосоми і транслокації з іншими хромосомами. Однак, у ссавців хромосомний механізм визначення статі встановився на ранньому етапі їх еволюції, тому поліплоїдія закріплюватися не буде, через її несумісність з механізмом визначання статі. Крім того X-аутосомну транслокацію закрито, оскільки, в процесі еволюції вона, можливо, приводила до згубних наслідків для виживання організму. Таким чином у ссавців, зміст X-хромосоми зберігся після подвійної дуплікації, що мала місце на ранніх еволюційних етапах їх розвитку на стадії риби або амфібії (2R гіпотеза).[1][2]

Суперечності[ред.ред. код]

Деякі гени людини, що містяться в X-хромосомі розподіляються по аутосомах сумчастих.[3] Це може пояснюватися тим, що яйцекладучі звірі та сумчасті, не вважаються, як думали раніше, прямими предками справжніх ссавців, але вони дуже рано відійшли від основної лінії.[4] Також, ген хлоридних каналів (CLCN4), розташований у людини на Х-хромосомі, у домових мишей знаходиться на хромосомі 7 (C57BL / 6), хоча у алжирської миші (Mus spretus) і пацюка теж розташований на Х-хромосомі.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Ohno S. (1967). Sex Chromosomes and sex-linked genes. Berlin:Springer-Verlag.
  2. Ohno S (1970). Evolution by Gene Duplication. London: Allen and Unwin, ISBN 0045750157.
  3. Watson JM, Riggs A, Graves JA (1992). «Gene mapping studies confirm the homology between the platypus X and echidna X1 chromosomes and identify a conserved ancestral monotreme X chromosome». Chromosoma 101(10): 596—601, PMID 1424984.
  4. Ohno S (1993). «Patterns in genome evolution». Curr Opin Genet Dev 3(6): 911—914, PMID 8118217.
  5. Palmer S, Perry J, Ashworth A (1995). «A contravention of ohno’s law in mice». Nat Genet 10(4): 472—476, PMID 7670497, doi:10.1038/ng0895-472.

Посилання[ред.ред. код]

  • Rédei GP (2003). «Ohno’s law.» Encyclopedic dictionary of genetics, genomics, and proteomics, 2nd ed. New York: Wiley-Liss, p. 870. ISBN 0471268216.