Закон виключеного третього

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Формула
\rho \lor \sim \rho

Ви́ключеного тре́тього зако́н (поширена лат. назва tertium non datur) — один з основних законів формальної логіки, що забезпечує послідовність і несуперечливість думки у випадках, коли стверджується (або заперечується) якась ознака у тому самому предметі чи явищі у той самий час у тому самому відношенні.

Формулювання[ред.ред. код]

В. т. з. формулюється так: з двох суперечливих суджень про одне і те саме — одне обов'язково істинне, друге хибне; третього бути не може. Людина може бути або доброю, або недоброю, третє виключається. Вперше цей закон сформулював Арістотель. У математичній логіці В. т. з. виражається формулою — ρ ∨ ~ρ, де ρ позначає судження, ∨ — диз'юнкцію, ~ — заперечення. Керуючись даною формулою, можна робити правильні висновки про хибність одного судження на підставі знання про істинність суперечливого йому другого і навпаки.

Застосування[ред.ред. код]

Застосування В. т. з. як вихідного принципу логічної системи перетворює її на двозначну логіку. В багатозначних системах логіки (див. Багатозначна логіка) цей закон місця не має.

Література[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

Парасофізм / С.С.Яценко. - К.: Видавничий дів "Руське слово", 2011. - 84с.

Див. також[ред.ред. код]