Закон збереження маси речовини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Закон збереження маси речовини — відомий з давніх давен. Перші формулювання цього закону зустрічаємо, наприклад у відомій роботі Лукреція Тіта Кара «Про природу речей» (лат. De rerum natura).

У нові часи (пізнє середньовіччя) Закон збереження маси речовини у різних формах подається рядом вчених. Так, у Києво-Могилянській академії його вперше формулює Інокентій Гізель — професор академії і її ректор.

Виходячи з існуючої традиції тяглості у лекційному матеріалі, який існував у Києво-Могилянській академії, український історик Олена Компан висунула гіпотезу[джерело не вказано 41 день], що саме тут принцип збереження маси речовини у фізичних і хімічних перетвореннях вперше на лекціях почув Михайло Ломоносов, — згодом відомий російський вчений, — який вчився тут у юнацькі роки.

Михайло Ломоносов у 1748 році дав своє формулювання Закону збереження маси речовини такими словами:

« … всі зміни, що трапляються в натурі, такого суть стану, що скільки чого в одного тіла відніметься, стільки додається до іншого, так, якщо де трохи зменшиться матерії, то збільшиться в іншому місці…  »

1789 року Антуан Лавуаз'є (Antoine Lavoisier) ясно й однозначно сформулював цей закон так:

« маса (вага) речовин, що вступають в реакцію, завжди дорівнює масі (вазі) речовин, які утворюються в результаті реакції.  »

З точки зору атомно-молекулярного вчення закон збереження маси речовин пояснюється тим, що під час хімічних реакцій загальна кількість атомів окремих елементів залишається незмінною, бо при хімічних перетвореннях речовин атоми не зникають безслідно і не утворюються з нічого, а тільки перегруповуються з молекул одних речовин у молекули інших речовин. Цей закон є основним для хімії і всього природознавства. Йому підлягають всі хімічні перетворення, що відбуваються в природі і техніці. На ньому ґрунтуються також усі розрахунки в хімії.

Дивитися також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968