Закон мінімуму Лібіха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бочка Лібіха

Закон мінімуму Лібіха, встановлений Ю. Лібіхом (1840) — закон, згідно з яким відносна дія окремого екологічного фактора тим сильніша, чим більше він наближається у порівнянні з іншими екологічними факторами до мінімуму. За цим законом, від речовини, концентрація якої є мінімальною, залежить ріст рослин, величина і сталість їх урожаю. З.м.Л. (закон щодо ролі екол. факторів в розповсюдженні і кількісному розвитку організмів) не стосується систем з нестійким станом, коли надходження в них різних речовин змінюється незакономірно і лімітуючими поперемінно або одночасно стають декілька факторів. Багато в чому З.м.Л. уточнюється законом толерантності Шелфорда.

Узагальнення і розширення[ред.ред. код]

Багато дослідників (зокрема, Тейлор) розширили це положення, включивши до нього, окрім поживних речовин, ряд інших факторів, наприклад, температуру (мінімальна температура морозостійкості чи зимостійкості).

Ю.Одум, який багато уваги приділяв проблемам лімітуючих факторів, запропонував, щоб уникнути плутанини, обмежити концепцію мінімуму, використовуючи її, як це робить Лібіх, лише до хімічної речовини (кисню, фосфору, хлору, бору тощо), які необхідні для росту і розмноження організму. Інші фактори разом з фактором максимуму Одум вважає доцільним включити в "закон толерантності". Обидві ці концепції об'єднуються в загальний принцип лімітуючих факторів. Отже, "закон мінімуму" – це лише один аспект залежності організму від середовища[1].

Доповнення[ред.ред. код]

Можна сформулювати низку положень, які доповнюють принцип Лібіха-Шелфорда [2]:

  • організми можуть мати широкий діапазон толерантності щодо одного фактора і вузький відносно іншого;
  • зазвичай найбільш широко поширені організми з широким діапазоном толерантності щодо одного фактора;
  • якщо умови по одному екологічному чиннику неоптимальні для виду, то може звузитися і діапазон толерантності щодо інших екологічних факторів;
  • оптимальні значення екологічних факторів для організмів в природі і в лабораторних умовах (в силу істотної їх ізоляції) найчастіше виявляються різними (див.: гіпотеза компенсації екологічних факторів), що тісно пов'язане з розрізненням фундаментальної та реалізованої екологічних ніш;
  • період розмноження є критичним, і багато екологічних факторів в цей період стають лімітуючими при загальному звуженні діапазону толерантності.

Див. також[ред.ред. код]

Приклад[ред.ред. код]

Лібіх використовував бочку для ілюстрації закону. Зараз вона називається Бочка Лібіха. Так само як об'єм бочки виготовленої з нерівних дощечок обмежений найменшою дощечкою, так і ріст рослини обмежений поживною речовиною, що є присутня в найменшій кількості.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Кучерявий В.П. «Екологія - Вплив лімітуючи факторів на організм. Закон мінімуму Лібіха». Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2011-03-22. 
  2. Цит. за: Одум Ю. Основы экологии. - М., 1975. - 740 с.