Закріплення ґрунтів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Закрі́плення ґрунті́в (рос. закрепление грунтов, англ. strengthening of subsoil, stabilization of earth, stabilization of ground rocks, grouting; нім. Bodenbefestigung f) – штучне збільшення несучої здатності, міцності, водонепроникності, опору розмиву масиву гірських порід в умовах їх природного залягання.

Застосовується при проходженні гірн. виробок, будівництві пром. і житл. будівель, для зміцнення укосів доріг і стінок котлованів у водонасичених ґрунтах, як протизсувні заходи, а також при боротьбі з селевими потоками в горах.

Осн. способи закріплення ґрунтів:

Застосовуються також силікатизація, смолизація, електрохімічні та термічні впливи. Є вітчизняні технічні рішення, які передбачають створення у селевому потоці тиксотропної просторової флокуляційної сітки, що зменшує текучість потоку.

Література[ред.ред. код]