Залишенець. Чорний ворон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Залишенець. Чорний ворон
Zalyshenec.jpg
Автор Василь Шкляр
Країна Україна Україна
Мова Українська мова
Тема Україна в 1920-х роках, визвольна боротьба
Жанр історичний роман
Видавництво Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», Ярославів вал
Публікація 2009
Сторінки 384
ISBN 978-966-14-0662-8

«Залишенець. Чорний ворон» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра. Під назвою «Чорний ворон» вийшов наприкінці 2009 року у видавництві «Ярославів Вал» (Київ) і майже одночасно під назвою «Залишенець» — у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків). Книжковому варіантові передувала публікація фрагмента «Суд» у газеті «Літературна Україна».[1]

Роман відтворює одну із сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках. В його основу покладено історичні документи, зокрема, з розсекречених архівів КДБ. Робота над романом тривала майже 13 років[2].

На початку 2011 року «Клуб сімейного дозвілля» повідомив про друк додаткових 27 тисяч екземплярів книги. Таким чином, загальний її тираж сягнув 47 тис. [3]

У липні 2011 року Мистецька агенція «Наш Формат» випустила аудіоверсію «Залишенця». Озвучив книгу Петро Бойко, заслужений артист України, протоієрей Української православної церкви КП.

Рецензії та відгуки[ред.ред. код]

  • Відразу після виходу роману у світ з'явилося багато рецензій у пресі[4], і навіть із трибуни Верховної Ради промову про цей роман виголосив народний депутат України Володимир Яворівський.[5]
  • 24 жовтня 2011 року польський кінорежисер Єжи Гофман сказав, що відмовився екранізувати роман Василя Шкляра «Чорний ворон», тому що ця книга антиросійська і ксенофобська. Про це режисер заявив в інтерв'ю телеканалу «Україна». На питання телеканалу, чому Гофман не екранізуватиме «Чорного ворона» Василя Шкляра, режисер відповів: „Для мене «Чорний ворон» — книга націоналістична, саме що не антирадянська, а антиросійська! Це книга ксенофобська, а це шлях в нікуди“[6].

Анотації до роману[ред.ред. код]

Василь Шкляр[2]:

«Вожді, як маври, зробили свою справу і відійшли на еміграцію, а повстанці, марно чекаючи їхнього сигналу до всеукраїнського рушення, воювали ще майже десятиліття… Прототипом мого головного героя став один із найзагадковіших холодноярських отаманів — Чорний Ворон. Українська літературна критика ненавидить стрімкий розвиток подій. Я не збираюся їй догоджати, але в мене і крім сюжету є достатньо засобів, щоб тримати увагу читача, чий інтерес я ставлю понад усе»

Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» подає[7]:

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам'яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

Нагороди[ред.ред. код]

Цей твір отримав кілька літературних премій: переможець конкурсу «Книга року 2009» Всеукраїнського рейтингу Костянтина Родика, переможець премії «Айстра».

Ліга українських меценатів на конкурсі «Ярославів вал» віддала першість твору в номінації «Найкращий історичний роман».[8]

У лютому 2011 р. Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка за роман «Залишенець. Чорний ворон» визначив Василя Шкляра лауреатом Шевченківської премії 2011 року в галузі літератури.

4 березня 2011 року Василь Шкляр звернувся до Президента України Віктора Януковича з заявою, у якій просив «врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».[9]

У невдовзі потому оприлюдненому указі Президента України В. Ф. Януковича №275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» Василя Шкляра не згадано.[10][11][12] Подальша доля премії залишається невідомою.

17 квітня 2011 р. у Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України була вручена Народна Шевченківська премія. Вручення відбулося біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України. [13]

Наміри екранізації[ред.ред. код]

З ініціативи Юрія Андруховича, в Україні та діаспорі триває збір коштів на екранізацію роману «Залишенець. Чорний ворон».[14]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Літературна Україна, № 37, 12 листопада 2009, с. 4
  2. а б Василь Шкляр. «Залишенець» // Буквоїд
  3. http://www.bookclub.ua/club/pressa/article.html?id=222
  4. «Дзеркало тижня», № 45, 21 листопада 2009, с. 14; Літературна Україна, № 39, 26 листопада 2009, с. 6; Літературна Україна, № 41, 10 грудня 2009, с. 7; Українська літературна газета, № 4, 19 лютого 2010, с. 5
  5. Літературна Україна, № 38, 19 листопада 2009
  6. Главред: Гофман назвал «Черного ворона» антирусским и ксенофобским
  7. Залишенець. Василь Шкляр. // Клуб сімейного дозвілля
  8. Василий Шкляр презентовал новый «антироссийский» роман // Багнет, 16.11.2009
  9. Письменник Василь Шкляр просить Президента перенести вручення йому Шевченківської премії на післятабачниківський час // Українська правда, 4.03.2011
  10. Янукович не дав Шкляру Шевченківську премію // Газета по-українськи, №1187, 10.03.2011
  11. Білий ворон // Україна молода, 10.03.2011
  12. Василь Шкляр: "Наші вимоги повинні бути виконані" // Україна молода, 10.03.2011
  13. Шкляру вручили 255 тис. грн Народної Шевченківської премії
  14. Гроші на «Ворона» // Україна молода, №45, 22.03.2011

Посилання[ред.ред. код]