Залізці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Заложці)
Перейти до: навігація, пошук
смт Залізці
POL Załoźce COA.png
Герб Залізців
Залізці
Залізці на мапі Зборівського району
Залізці на мапі Зборівського району
Країна Україна Україна
Область/АРК Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада Зборівський район
Рада Залозецька селищна рада
Код КОАТУУ: 6122655300
Основні дані
Засноване 1483
Магдебурзьке право 1520
Статус із 1961 року
Площа 4.4 км²
Населення 2703 (01.01.2012)[1]
Густота 615 осіб/км²
Поштовий індекс 47234
Телефонний код +380 3540
Географічні координати 49°47′42″ пн. ш. 25°22′46″ сх. д. / 49.79500° пн. ш. 25.37944° сх. д. / 49.79500; 25.37944Координати: 49°47′42″ пн. ш. 25°22′46″ сх. д. / 49.79500° пн. ш. 25.37944° сх. д. / 49.79500; 25.37944
Водойма Серет
Відстань
Найближча залізнична станція: Зборів (у с. Млинівці)
До станції: 24 км
До райцентру:
 - фізична: 24 км
 - автошляхами: 28 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 35 км
Селищна влада
Адреса вул. Шевченка, 64, смт Залізці,
Зборівський район,
Тернопільська обл., 47234
Голова селищної ради Фесик Любомир Іванович
Карта
Залізці (Україна)
Залізці
Залізці
Залізці (Тернопільська область)
Залізці
Залізці

Залізці (до 1993 — Заложці, у деяких історичних документах — Залісці) — селище міського типу на півночі Тернопілля, центр селищної ради. У 1939 —1941 роках та у 1944 —1962 роках — районний центр Тернопільської області УРСР.

До Залізців приєднано хутори Дерехів, Зоряний (Бонзулі), Турчин.

Населення — 2816 осіб (2003)[2].

Географія[ред.ред. код]

Розташоване 17 км на південь від Підкаменя, 35 км на північ від Тернополя.

Через Залізці пролягли автошляхи Р39 Тернопіль — Броди — Червоноград та Т 2013 КременецьПочаїв — Зборів. Залізці розташовані по обидва боки річки Серет. На правому березі ріки знаходяться Старі Залізці, на лівобережжі — Нові Залізці, хоча адміністративно — це один населений пункт. Частина селища прилягає до мальовничого ставу, який тягнеться аж до с. Чистопади. Раніше став був значно більший, він пролягав від Залозець аж до с. Ратищі. Після невдалої меліорації водних ресурсів цього регіону в середині ХХ століття, площа ставу зменшилась в рази, значні території було заболочено. Однак Залозецький став і зараз лишається найбільшою водоймою Тернопільщини.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 1999 року, проживало 2700 жителів. У путівникові Тернопільщиною за 1924 рік наводяться дані, що на початку XX століття у містечку проживало 8 тис. осіб.

Історія[ред.ред. код]

Поблизу 3алізців виявлено археологічні пам'ятки доби пізньої бронзи.

Перша писемна згадка про Залізці датується 1483 роком. Тоді вони були частиною Олеських маєтностей, що після смерті Яна із Сєнна перейшли у власність його сина Пйотра Сєненського. На початку XVI ст. король Сиґізмунд I Старий подарував ці землі Марціну Каменецькому, який сприяв будівництву замку (за іншою версією, Марцін Каменецький став дідичем після одруження з донькою Пйотра Сененського Ядвиґою). Після смерті Марціна Каменецького дідичем став його син Ян — ймовірно, подільський воєвода.

1516 року Залізці отримали статус міста, 1520  року — магдебурзьке право (прохання дідича Марціна Кам'янецького, дозвіл короля Сиґізмунда I Старого). У 1578 р. рідні брати Ян та Альберт (Войцех) Каменецькі (сини ротмістра Ян Каменецького, який помер 5 лютого 1560 р.) поділили спадок: віддали Залізці разом з селами Гаї-за-Рудою, Гаї-Розтоцькі, Гаї Залозецькі у власність молодшому брату Станіславу (мав посаду львівського підкоморія, помер 1612 р.[3]).

Після Каменецьких власниками містечка була родини Вишневецьких (зокрема, Януш, Константин), Олеських, згодом — львівський староста Єжи (Юрій) Мнішек.

1603 року перед походом на Москву в Залізцях перебував Лжедмітрій I. 1604 — Єжи Мнішек, для допомоги Лжедмiтрію I  — своєму зятеві — захопити московський престол, заставив містечко за 40 тис. злотих угорському магнатові Ю. Другету. Після цих подій Залізці перейшли у власність Вишневецьких.

1649 полк Максима Кривоноса здобув місцевий замок. 1675 року татари, не взявши фортеці, знищили будівлі та посіви, тому 1677 року польський сейм звільнив жителів містечка від сплати податків на 12 років.

Під час Північної війни (17051712) 3алізці зазнали частих нападів і руйнувань.

1743 року перейшли у власність до Потоцьких (до гетьмана коронного Юзефа Потоцького), які 1768 року продали містечко М. Ронікерові.

1772 року 3алізці прилучені до Австрії. Містечко належало до Бродівського, від 1788 — Золочівського округів (циркулів).

Від 1790 — власність графа Іґнація Мьончиньського, його сина Матеуша,[4] пізніше — В. Дзєдушицького.

У середині XVIII століття в 3алізцях споруджено суконну фабрику, в другій половині XIX ст. збудовані водяний млин, цегельня, винокур. з-д.

Під час І світової війни 3алізці зазнали значних руйнувань, населення було евакуйоване.

Від вересня 1920 містечко — під владою Польщі. Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Відродження» та інші українські товариства, кооперативи.

17 вересня 1939 в 3алізці увійшла Червона Армія.

У січні 1940 р. створено Заложцівський район (існував до кінця 1962 р., коли 3алізці перейшли до 3борівського р-ну).

Від 9 липня 1941 до 23 березня 1944 р. 3алізці перебували під німецько-нацистською окупацією. 7 березня 1944 р. 3алізці ненадовго зайняв партизанський загін М. Шукаєва.

У 1961 р. 3алізцям надано статус селища міського типу (смт).

У ніч на 11 травня невідомі підпалили храм Покрови Пресвятої Богородиці Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ у селищі, вчинили зневагу на Святими Тайнами.[5][6]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Залозецьке джерело[ред.ред. код]

Залозецьке джерело — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташоване нижче від дамби ставу біля колишнього кафе «Рибалка». Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільскої обласної ради від 26. 12. 1983 № 496. Перебуває у віданні Залозецької селищної ради. Площа — 0,01 га. Під охороною — джерело питної води, цінне у науково-пізнавальному, оздоровчому та естетичному значеннях.

Залозецький замок[ред.ред. код]

Рештки замку
Докладніше у статті Залозецький замок

Зведений у 1516 р. за сприяння Марціна Каменецького. Побудований з пісковика, в плані[7] чотирикутний з 4-ярусними баштами і комірами з підйомним мостом, перекинутим через рів з водою. Житлові будови розташовувались вздовж периметру стін — північної і південної. У північній частині був 2-поверховий палац. У північно-західній частині розташовувалися 2-ярусні каземати з арочним проїздом головних воріт по центральній осі фасаду та кутовою, неправильною в плані 5-гранною баштою. В'їздна брама мала білокам'яний портал з рустованих пілястр, що несли антаблемент тосканського ордеру. Підвальний ярус башти, перекритий напівциркульним зведенням[8], вів з двору замку вузьким довгим коридором і сполучається з казематами[9]. Перебудовувався замок наприкінці XVI ст. та в першій половині XVIII ст. Замок обороняв жителів від татар та турків, захищав поляків від облог козаків.

Панорама Залозецького замку

За хазяйнування тут Вишневецьких та Потоцьких замок перетворюється на панську резиденцію. З цього замку в 1604 році Лжедмітрій І за підтримки короля Сіґізмунда ІІІ Вази та власника замку — князя Костянтина Вишневецького готував похід на Москву.

Після того, як Потоцькі залишили Заложці, нові власники замку перетворюють замок на фабрику сукна, потім влаштовують в старовинних стінах бровар.

На сьогоднішній день збереглися фрагменти північної та західної стіни, напівпідвальний поверх з вузьким коридором.

З замком пов'язана легенда: «Літом 1675 року замок взяли в облогу турки та татарами. Після двох невдалих спроб взяти замок приступом, вирішили поворожити. Мовляв, як Аллах скаже — так і буде. Для ворожби взяли чорну курку, її завдання полягало визначати в яку сторону потрібно рухатись війську. Курка, побігла туди, звідки її принесли, в турецький табір. Це сприйняли, як знак до відступу і облога була знята».

Костел Святого Антонія[ред.ред. код]

Костел Святого Антонія

Костел був побудований з пісковика в XV ст. В 1547 році сини Марціна Каменецького зробили фундуш для костелу.[10] Собою поєднував стилі пізньої готики та ренесансу. В 1730 році перебудовується коштом Юзефа Потоцького в бароковому стилі. Тут в криптах знайшли свій спочинок князі Константи та Януш Вишнівецькі. На сьогоднішній день перебуває в руїнах. Подекуди проступають залишки поліхромії на стінах, збереглися вітражні решітки.

церква Покрови Пресвятої Богородиці

Покровська церква і дзвіниця[ред.ред. код]

Зведена в 1740 році, як костел. У другій половині XIX ст. над нефом зведений декоративний розділ, а бічні фасади увінчані щипцями.[11]

Дзвіниця розташована на південь від церкви, є архітектурним твором в стилі пізнього бароко. Складається з 4-х пілонів, об'єднаних арками і несучих антаблементів з фігурним фронтоном, завершеним сегментним зламом багатопрофільного карнизу.[12]

церква Пресвятої Трійці

Церква Пресвятої Трійці[ред.ред. код]

Греко-католицьку церкву Пресвятої Трійці було зведено у Старих Залізцях на початку ХХ ст. Парох Старих Залізців о. В. Склепкович був головою місцевого осередку товариства «Просвіта». Тепер храм належить УПЦ КП[13]

костел Непорочного Зачаття Діви Марії

Костел Непорочного Зачаття Діви Марії[ред.ред. код]

Костел після Другої світової війни закрили. У 1994 р. його передали римсько-католицькій громаді. Зараз сюди приїздять для відправ священики з Тернополя[14]

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Т. Шевченку (1995),
  • В. Якубовському (1997, скульптор В. Садовник),
  • пам'ятний знак «3алізці 1483 р.»
  • односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984)
  • воїнам Радянської Армії (1958) — збудований на одній із могил радянських воїнів (4 та 1 індивідуальна)[15],

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов, музична школа, будинок культури, бібліотека, лікарня, кілька аптек, відділення зв'язку, пекарня, спиртозавод, завод продтоварів, ПП «Скала», ВАТ «Агропромтехніка», рибгосп, перукарня тощо.

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Парламентські посли від Залізців[ред.ред. код]

Дідичі[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР «Будівельник» 1983–1986 рр
  • Баронч С. Залізці.— Познань, 1889.- 31 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. Тернопільський Енциклопедичний Словник, том І
  3. Spieralski Z. Kamienecki Jan h. Pilawa (1524–1560) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХI/…, zeszyt…. — 638 s. (пол.) S. 514
  4. Золочів // «Галицька брама». — № 1—2 (145–146), 2007 (січень—лютий). — 40 с. — С. 26
  5. На Тернопільщині невідомі підпалили дві церкви
  6. Церкви на Тернопільщині підпалив донеччанин, який гостював у Почаївській Лаврі
  7. [1]
  8. [2]
  9. [3]
  10. Podkamień // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII (Perepiatycha — Pożajście).— S. 404. (пол.)
  11. Покровська церква
  12. Дзвіниця
  13. Релігійна історія Залізців: на гербі — Пречиста з Ісусом
  14. Залізці
  15. Богдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998
  16. Василь Олексюк. Залозецький край.- Дрогобич, 2004
  17. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл.— C. 167
  18. H.Dymnicka-Wołoszyńska. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698–1760) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— 178 s. (пол.) S. 158

Посилання[ред.ред. код]