Залужний Іван Анікейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залужний Іван Анікейович
 Капітан 1-го рангу
Файл:Ivan Zaluzhnyi 06 (cropped).jpg
Загальна інформація
Народження 10 травня 1918(1918-05-10)
Кисличувата, Катеринославська губернія, Українська Держава
Смерть 31 жовтня 2021(2021-10-31) (103 роки)
Запоріжжя
Громадянство СРСР СРСР
Військова служба
Приналежність СРСР СРСР
Вид ЗС ВМФ СРСР
Рід військ Морська піхота
Війни / битви Друга світова війна
Битва за Сейсін
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985 Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985 Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту СРСР

Іван Анікейович Залужний (нар. 10 травня 1918, Кисличувата, Українська Держава — 31 жовтня 2021, Запоріжжя[1]) — радянський військовик, капітан I рангу морської піхоти ВМФ СРСР, учасник Другої світової війни. Кавалер ордену Червоного прапора, двох орденів Вітчизняної війни II ст., ордена Червоної зірки, ордена Богдана Хмельницького III ст. та ордена «За мужність» III ст. Майстер спорту СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Залужний народився у Кисличуватій, що на той час була частиною Томаківки (Катеринославська губернія). 1938 року був призваний до Червоної армії. За успішну службу відзначений почесним знаком «Відмінник РСЧА». У віці 23 років удостоєний звання лейтенанта. Учасник німецько-радянської війни. У 1944 році вступив до лав ВКП(б). Під час радянсько-японської війни командував пульвзводом 355-го окремого батальйону морської піхоти Тихоокеанського флоту. Героїчно проявив себе при звільненні міста Сейсін, за що був нагороджений Орденом Червоного Прапора. Дослужився до звання капітана 1-го рангу.

Окрім військової справи, відзначився ще й на спортивному та трудовому поприщі. Здобув почесне звання Майстра спорту СРСР зі стрільби, входив до колегії спортивних арбітрів РРФСР. Відзначений нагородою «Переможець соціалістичного змагання» та медаллю «Ветеран праці».

У серпні 2014 року на похоронах свого єдиного онука Івана Гутніка-Залужного, вбитого російсько-терористичними військами під час війни на сході України, виголосив промову до своїх бойових побратимів, закликаючи їх зупинити Путіна та не допустити ескалації конфлікту[2][3]. У квітні 2015 року було опубліковано відео до 70-річчя перемоги над нацизмом, що розповідав історію Івана Залужного та його онука[4].

Помер 31 жовтня 2021 року в Запоріжжі[1][5].

15 лютого 2022 року, напередодні Дня Єдності, під час позачергового засідання Запорізької обласної ради депутати ухвалили рішення «Про присвоєння звання Почесний громадянин Запорізької області» Івану Анікейовичу Залужному (посмертно)[6][7].

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Росія[ред. | ред. код]

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Помер легендарний запорізький ветеран Другої світової Іван Залужний /Радіо Свобода, 31.10.2021/. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Ветеран ВОВ — Путину: «Что ж ты делаешь!?» Дед погибшего, Запорожье 14.08.2014 на YouTube (рос.)
  3. 96-річний Іван Залужний: «В смерті внука не звинувачую рядових росіян. Це наказ одного диктатора» [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Вічна слава Героям! Ветеран Іван Залужний втратив внука у війні на сході України на YouTube
  5. Помер легендарний ветеран Іван Залужний, який втратив єдиного онука у війні з Росією. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  6. Символічна подія: депутати облради присвоїли звання Почесного громадянина Запорізької області (посмертно) легендарному захисникові України [Архівовано 21 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Запорізька ОДА', 2022-02-16
  7. Ветерану Івану Залужному посмертно надали звання «Почесний громадянин Запорізької області» [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Актуально, 2022-02-17 (рос.)
  8. Указ Президента України від 12 травня 2018 року № 122/2018 «Про нагородження І.Залужного орденом "За мужність"»
  9. Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 4 травня 2015.
  10. Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 3 травня 2015.
  11. 96-летний Иван Залужный: В смерти внука не обвиняю рядовых россиян. Это приказ одного диктатора (рос.) . «Факты и комментарии». Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 3 травня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]