Залізниця Суонсі і Мамблза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Залізниця Суонсі і Мамблза (англ. Swansea and Mumbles Railway) - перша залізниця з регулярними пасажирськими перевезеннями у світі і одна з найперших залізниць у світі взагалі. На початку XX століття дорога набула характеру приміського трамвая. Діяла вона з 1806 року до 5 січня 1960 року.

Історія[ред.ред. код]

Кінно-пасажирський поїзд на залізниці Суонсі і Мамблза в XIX столітті

Будівництво залізниці між Суонсі і Ойстермаутом (Oystermouth) на півдні Уельсу було схвалено Британським парламентом в 1804 році. Будівництво дороги почалося восени того ж року. Спочатку дорога називалася «Ойстермаутська залізниця» (Oystermouth Railway). Пізніше її перейменували у Залізницю Суонсі і Мамблза (Swansea and Mumbles Railway), але в народі її називали «Мамблзьский поїзд» (Mumbles Train).

Спочатку дорога призначалася для перевезень вугілля, залізної руди і вапняку. Дорога почала діяти в 1806 році. В якості тяги використовувалися коні (див. конка).

У 1807 році Бенджамін Френч (Benjamin French) запропонував переобладнати вагон для перевезення пасажирів. Це була абсолютно нова на той час ідея. Фактично Бенджамін Френч був винахідником першого пасажирського поїзда.

Бенджамін Френч заплатив компанії, що володіє залізницею, двадцять фунтів стерлінгів за право організувати там пасажирські перевезення. Першим днем пасажирських перевезень по залізниці в історії стало 25 березня 1807.

Хоча перший паровоз з'явився вже в 1804 році, а до 1830-х років цей транспортний засіб вже вийшов із експериментальної стадії і став широко використовуватися, на залізниці Суонсі перший паровоз з'явився тільки в 1877 році.

У 1870-х роках перевезення по дорозі здійснювалися двома різними компаніями, при цьому одній компанії вдалося отримати в суді монополію на використання паровозів, в той час як друга мала право на використання тільки кінної тяги. Конкурентна боротьба доходила до того, що машиністи паровоза спеціально кидали між рейок гаряче вугілля і золу, щоб кінь конкурентів обпік собі ноги (за розкладом кінний поїзд вирушав всього через кілька хвилин після парового, і викинуте вугілля не встигало охолонути).

У 1893 році дорога була продовжена до Саусленда (Southlend), а в 1898 році - до нового морського молу в Мамблз. Таким чином, дорога досягла своєї максимальної довжини в п'ять з половиною миль. У тому ж 1898 році вся діяльність на дорозі була передана одній компанії, і абсурдна конкуренція закінчилася.

Початок XX століття, приблизно до 1920-х років, стало «золотим століттям» залізниці. Відпочинок на узбережжі став модною розвагою, і залізниця перевозила безліч туристів. Нерідко поїзд перевозив 1800 пасажирів за одну поїздку. На даху вагонів були влаштовані відкриті місця для пасажирів (так звані «імперіали»). Перевантажені потяги рухалися трохи швидше пішохода, і долали відстань у п'ять з половиною миль майже годину.

У 1902 році на лінії ставилися експерименти з використання самохідних електричних вагонів з акумуляторами, але акумулятори занадто швидко витрачали енергію.

У 1929 році дорога була електрифікована. З тих пір її також часто стали називати трамваєм, так як рухомий склад мав явно трамвайну зовнішність. Були й інші особливості, наближали цю дорогу до трамвая. Вона відрізнялася невеликою протяжністю, на ній не використовувалася залізнична сигналізація (за винятком розворотних кілець), зупинки через кожні півмилі були дуже частими для залізниці. У такому «трамвайному» вигляді залізниця пропрацювала ще 31 рік.

Під час Другої світової війни дорога дивом не постраждала (хоча Суонсі бомбила німецька авіація).

У 1954 році було урочисто відзначено стопятидесятиліття залізниці. З приводу святкувань були навіть скасовані заняття в місцевих школах. Були побудовані точні копії старовинних вагонів, які використовувалися для святкових поїздок по дорозі. На жаль, до середини п'ятдесятих у дороги вже не було майбутнього: місцева адміністрація вже почала складати плани заміни трамваїв прогресивнішим, як тоді вважалося, транспортом, а саме автобусами. Принципове рішення про закриття дороги було прийнято наприкінці 1958 року.

Останнім днем роботи залізниці стало 5 січня 1960 року. Останній трамвай вирушив з Суонсі в Маблз в 11:52 хвилини. Його вів машиніст Френк Данкан (англ. Frank Duncan), який працював на цій залізниці з 1907 року.

Розбирання дороги почалося майже відразу після того, як трамвай завершив свою останню поїздку.

Опис мережі[ред.ред. код]

На всьому своєму протязі дорога мала відособлене полотно. Велика частина дороги була одноколійною. У деяких місцях рейки були укладені буквально за півметра від прірви. Лінія практично не мала ухилів.

Зупинки були розташовані приблизно за півмилі один від одного.

Рейки мали залізничний, а не трамвайний профіль.

Рухомий склад[ред.ред. код]

У ході історії на цій дорозі використовувалися найрізноманітніші види тяги: кінна, паровозна, акумуляторна, бензинова, дизельна, електрична (з живленням від контактної мережі) і навіть вітрильна.

У останні тридцять років існування дороги трамваї були двоповерховими. Вони мали як електричні, так і пневматичні гальма, а також по два мотори. Ці трамваї були одними з найбільших трамваїв з коли-небудь побудованих у Великобританії. У кожному вагоні було 106 сидячих місць (рекорд). Всі трамваї були однотипними. Часто їх об'єднували по два, так як влітку пасажиропотік був досить високим.

Всього було п'ятнадцять трамваїв.

Трамваї цілком фарбувалися в червоний колір, за винятком білої поздовжньої смуги.

Як струмоприймач використовувалися пантографи, що було нетипово для Великобританії, так як в цій країні найпоширенішим типом трамвайного струмоприймача була штанга.

Рекорди[ред.ред. код]

  • Залізниця Суонсі і Маблза була першою залізницею з пасажирськими перевезеннями у світі
  • Тут використовувалися наймісткіші трамваї у Великобританії

Можливе відновлення[ред.ред. код]

Зараз обговорюється можливість будівництва в Суонсі сучасної трамвайної лінії. З 2006 року діє громадська організація Trams For Swansea за відновлення трамваю в Суонсі.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]