Замок Анже

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замок Анже
фр. Château d'Angers
Ворота полів з південної сторони замку на передньому плані колись були головним входом до фортеці.
Ворота полів з південної сторони замку на передньому плані колись були головним входом до фортеці.
Статус: пам'ятка архітектури національного значення[1]
Країна: Франція Франція
Місце розташування: Анже, Мен і Луара, Пеї-де-ла-Луар
Географічні координати: 47°28′12″ пн. ш. 0°33′35″ зх. д. / 47.470083° пн. ш. 0.559889° зх. д. / 47.470083; -0.559889
Архітектурний стиль: середньовіччя
Початок будівництва: 9 ст., 13 ст.

За́мок Анже́, за́мок ге́рцогів Анжу́йських — середньовічна фортеця, пам'ятка архітектури Франції національного значення. Розташований в однойменному (Анже, фр. Angers) місті в департаменті Мен і Луара (фр. Maine-et-Loire).

Замок відомий завдякий ще одній пам'ятці французького середньовічного мистецтва гобелену «Апокаліпсис».

Загальна інформація[ред.ред. код]

Porte de la Ville
Porte des Champs

Будівництво замку здійснювало декілька поколінь герцогів Анжуйських і королів Франції. При восьмирічній перебудові 1232 замок отримав оборонний мур завдовжки 952 м, що оточував п'ятикутний двір площею 25 000 м². Він мав 17 циліндричних веж діаметром 18 м і висотою 30 м. Будівництво вартувало 4422 ліври. Розміщена поза мурами 18 вежа було розібрана 1832 р. Замок мав дві брами - Porte des Champs, що вела назовні замку і Porte de la Ville в сторону міста. На 1451 замковий палац мав 154 житлові кімнати з 2 великими залами. У XVI ст. замковий рів розбудували до ширини 30 м і глибини 11 м, де сьогодні розбиті квітники регулярного парку.

Анжуйський герцог Людовик доручив 1367 провести оздоблення замку своєму архітекторові Деларуа. Серед іншого впродовж 5 років в Парижі майстер Nicolas Bataille виткав гобелен, який розмалював Hennequin de Bruges за ескізами фламандського художника Жана Бондоля(Jean Bondol). Він мав загальну довжину 144 м і висотою 5,5 м складався з 7 частин. Він представляв 105 сцен на тему "Апокаліпсис Івана Богослова"(виставлено 65).

За 2002 рік замок відвідало 171,378 туристів, що принесли прибуток у 593,759 євро. вартість входу 8 євро, пільгового 5 євро.

Історія[ред.ред. код]

Замкова каплиця, житлові покої, брама Рене Доброго
Брама Рене Доброго біля палацу

Замок Анже розташований у стратегічно важливому місці — на західному схилі найвищого в місті пагорба, 47 метрів над рівнем моря. Висота замку від 35 до 45 метрів. Фортеця домінує над річкою Мен на висоті 20 метрів. Сама гора складається зі сланцю, на що вказують її стрімкі схили.

Відомо, що землі Анже входили до складу Римської імперії вже у III ст. н. е. Тут розташовувалося невелике укріплене поселення.

У 851 р. фортеця потрапляє під владу графства Анжу (фр. Anjou).

Жоффруа II (фр. Geoffroy II) під час свого правління (10401060) будує замість дерев'яної фортеці величезний кам'яний замок.

У 1204 французький король Філіп II (фр. Philippe II Auguste) захоплює графство Анжу, а разом з ним і Мен, Нормандію і Бретань.

До 1240 року закінчено будівництво потужних стін Анжерського замку з сімнадцятьма круглими баштами. Людовик II Анжуйський будує у внутрішньому дворі замку каплицю і королівські палати. Герцог Рене Добрий розбудував палац і наказав закласти сад, для чого привезли з Провансу квіти, кущі, дерева.

У 1562 р. Катерина Медичі зміцнює Анжерський замок з метою привести його у відповідність з військовими реаліями того часу. Однак Генріх III зійшовши на французький престол у 1574 і побоюючись військових повстань протестантів, наказав зрізати сімнадцять веж замку до рівня стін. Матеріал з веж пішов на будівництво вулиць міста. Попри це, Генріх III продовжував підтримувати замок у бойовій готовності і навіть встановив на стінах артилерію.

З 1817 у замку розміщувались військові казарми.

У 1939 Анже став притулком польського уряду від військ Німеччини, а у 1940 місто було окуповане нацистами.

Руйнування замку[ред.ред. код]

Гобелен в експозиції
Пожежа палацу

Гобелен "Апокаліпсис" приготували 1782 для продажу. Під час французької революції фрагменти гобелену використовували для захисту помаранчевих дерев від морозу. На час повернення частин гобелену до каплиці 1843 було втрачена до третини полотна. Через значний вік гобелен виставлено у спеціально збудованому 1954 приміщенні з мінімальним освітленням.

Після XVIII ст. було втрачено частину житлових приміщень замку, зовнішні частини обох брам. Повноцінну реставрацію збережених будівель розпочали після 1875, коли замок визнали пам'яткою історії. Сьогодні замок відноситься до

10 січня 2009 пожежа пошкодила частину житлових приміщень площею 400 м². Втрати оцінили у 2 млн. євро.

Примітки[ред.ред. код]

План замку

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) С. М. Бурыгин, Н. Н. Непомнящий, Н. И. Шейко. Замки Франции. Путешествие в глубь истории. — М., Вече, 2008. — С. 24
  • (фр.) Mesqui, Jean (2001), Le château d'Angers, Paris: Centre des monuments nationaux/ Monum. Éditions du patrimonie
  • (фр.) Louis-Adrien Levat, Etudes historiques. Le Château d'Angers, Angers, Impr. de Lachèse et Dolbeau, 1879
  • (фр.) Henri René, Le Château d'Angers, Angers, v, 1908
  • (фр.) Adelstan de Beauchesne, La Revue de l'Anjou : Henri III et le château d'Angers en 1585, Angers, G. Grassin, 1912
  • (фр.) Louis de Farcy, Mémoires de la Société nationale d'agriculture, sciences et arts d'Angers : Notes sur le château d'Angers, Angers, G. Grassin, 1916
  • (фр.) Célestin Port, Dictionnaire historique, géographique et biographique de Maine-et-Loire, t. I, Angers, H. Siraudeau & Cie, 1978—1996, 2e éd.
  • (фр.) Henri Enguehard, Château d'Angers, Paris, Edition de la Caisse des Monuments Historiques, 1976
  • (фр.) Jean Mesqui, Le château d'Angers, Rennes, Ouest-France, 1988 (ISBN 2-7373-0055-X)
  • (фр.) Jacques Mallet, Angers, le château : Maine-et-Loire, Nantes, Inventaire général des monuments et richesses artistiques de la France, coll. " Images du patrimoine ", 1991, 48 p. (ISBN 2-906344-29-X)
  • (фр.) Yves Blomme, Anjou gothique, Paris, Picard, 1998 (ISBN 978-2-7084-0543-1)
  • (фр.) Jean Mesqui, Le château d'Angers, Paris, Éditions du Patrimoine, 2001, 56 p. (ISBN 2-85822-602-4)
  • (фр.) Corinne Albaut, Le château d'Angers, Paris, Éditions du Patrimoine, coll. " Minitinéraires ", 2004, 48 p. (ISBN 2-85822-789-6)
  • (фр.) Thierry Pelloquet, Entre ville et campagne, Demeures du Roi René en Anjou, Édition 303, 2009

Посилання[ред.ред. код]