Замоскворєцька лінія
| Замоскворєцька лінія | |
|---|---|
| Московський метрополітен | |
 |
|
| Відкриття першої дільниці | 1938 |
| Довжина, км | 39.8 |
| Кількість станцій | 21 |
| Час проїзду, хв. | 55 |
| Максимальна кількість вагонів у складі поїзда | 8 |
| Кількість вагонів у складі поїзда | 8 |
| Средньодобове перевезення пасажирів, тис. осіб/добу | 1236,2 (2005) |
| Найнапруженіша станція | Річковий вокзал |
| Наземні дільниці | є |
| Електродепо | Сокіл, Замоскворєцьке |
«Замоскворєцька лінія» (до 1990 року — «Горьківсько-Замоскворєцька», також відома як «зелена лінія») — хронологічно третя лінія Московського метро. Спочатку була побудована як частина другої черги розвитку метрополітену. На кінець 2012, довжина лінії становить 39,8 км км, на ній розташовано 21 станція. Середній час поїздки по лінії 55 хвилини. Середня швидкість руху потягів - 42 км/год. Лінію обслуговує 720 вагонів, з яких формують восьмивагонні потяги[1].
Майже вся лінія розташована під землею (за винятком перегону між станціями «Автозаводська» та «Коломенська»), де лінія виходить на поверхню та Нагатинським метромостом перетинає Москву-ріку.
Зміст |
Історія [ред.]
Центральна частина лінії була побудована наприкінці 1930х — середині 1940-х років.
Перша черга лінії була запущена у 1938 році від станції «Сокіл» до «Театральної». Цим було розвантажено одну з головних артерій міста: Ленінградський проспект — Вулиця Горького (нині Тверска). Лінія також з'єднала центральний аеровокзал та Білоруський вокзал. Особливості перших станцій — архітектурні рішення Ар-деко у Радянському стилі, прообраз майбутніх елементів відомого сталінського ампіру повоєнних станцій. У складі лінії була також відома Маяковська станція, яка була визнана одним з кращих архітектурних та інженерних досягнень у підземному будівництві.
Друга частина лінії (продовження на південь), так звана третя черга метрополітену вже будувалась у роки війни та була відкрита у 1943 р. Лінію було продовжено під Червоною площею та Москвою-рікою у Замоскворіччя, через Павелецький вокзал до станції «Автозаводська».
Потім лінія подовжувалась на околиці міста, спочатку на північ, а згодом і на південь. У 1964, лінія дійшла до станції «Річковий вокзал» поряд з Північним річковим вокзалом на каналі ім. Москви. У 1969 році був відкрита ділянка від станції «Автозаводська» через Нагатинську пойму, парк Коломенський, до станції «Каховська».
У 1984 —1985 роках була відкрита остання ділянка від «Каширської» до «Горіхове» і далі до «Червоногрардійської» — лінія була прокладена у спальний район міста Горіхове-Борисове. На станції «Каширска» було організовано вилкове розгалуження, і потяги від «Річкового вокзалу» почали ходити до «Червоногвардійської» і «Каховскої» в у співвідношенні 2:1. Але лінія була настільки перевантажена, що у 1995 року було прийнято рішення про перетворювання ділянки від «Каширської» до «Каховської» в окрему лінію — Каховську.
24 грудня 2012, була відкрита станція Алма-Атинська.
Пересадки [ред.]
| # | Пересадка на лінію | На станції |
|---|---|---|
| 1 | Сокольницька лінія | Охотний ряд |
| 3 | Арбатсько-Покровська лінія | Площа Революції |
| 5 | Кільцева лінія | Білоруська, Павелецька |
| 6 | Калузько-Ризька лінія | Третяковська |
| 7 | Тагансько-Краснопресненська лінія | Пушкінська |
| 8 | Калінінська лінія | Третяковська |
| 9 | Серпуховсько-Тимірязівська лінія | Чеховська |
| 11 | Каховська лінія | Каширська |
Депо та руховий склад [ред.]
Депо, обслуговуюче лінію [ред.]
Спочатку лінія обслуговувалась тільки одним депо — «Сокіл», але у 1969 році було відкрито депо «Замоскворєцьке». З'їзд у «Замоскворєцьке» депо розташований на станції «Варшавська», тому зустрічаються потяги, які переходять на Каховську лінію.
Кількість вагонів у потягах [ред.]
| 4 | 1938—1947 рр. |
| 6 | 1941—1962 рр. |
| 7 | 1962—1986 рр. |
| 8 | с 1986 р. |
Типи вагонів, які використовуються на лінії [ред.]
| А | 1938—1951 рр. |
| Б | 1938—1950 рр. |
| Г | 1947—1964 рр. |
| Е, Еж, Еж1, Ем-508, Ем-509 | 1962—1988 гг. |
| Еж3, Ем-508Т | 1977—1982 рр. |
| 81-717/714 | з 1979 р. |
| 81-717.5/714.5 | з 1987 р. |
На лінії основним засобом сигналізації є автоблокування автостопами та захищеними ділянками, доповненними АЛС-АРС.
На лінії експлуатується один з трьох іменних потягів Московського метрополітену — «Народний ополченець». Восени 2006 його салони були оформлені історичними плакатами, що розповідають про участь народних ополченців у Другій Світовій а також архівними фотографіями. Зовні вагони «Народного ополченця» прикрашені військовою символікою; на кожному з вагонів вказана назва потягу.
Перспективи [ред.]
В кінці 2013, між станціями «Червоногвардійська» і «Алма-Атинська» планується відкриття електродепо «Братєєво».
На 2014, заплановано продовження лінії на північ від станції «Річковий вокзал» до станцій «Біломорська» і «Вулиця Дибенко». Раніше планувалося, що лінія буде продовжена в Хімки, але на кінець 2012, будівництво відкладено на невизначений термін.
У 2015, на відкритому перегоні між станціями «Автозаводська» і «Коломенська» планується спорудження станції «Технопарк»[2]. Станція матиме вихід до проспекту Андропова та офісного центру, зведеному на частині терену ЗіЛа.
Примітки [ред.]
- ↑ Наумов М. С. Под семью холмами. Прошлое и настоящее Московского метро. — М.: АНО НИЦ «Москвоведение», 2010. С. 448. ISBN 978-5-7853-1341-5
- ↑ NEWSmsk.com — Две станции на Замоскворецкой линии могут открыться раньше, чем планировалось
Посилання [ред.]
- Неофіційний сайт Замоскворецькій лінії
- Замоскворецька лінія на сайті MyMetro
- Замоскворецька линия на сайті metro.molot.ru
| Лінії Московського метрополітену | |||||||
 |
Сокольницька |  |
Замоскворєцька |  |
Арбатсько-Покровська |  |
Фільовська |
 |
Кільцева |  |
Калузько-Ризька |  |
Тагансько-Краснопресненська |  |
Калінінська |
 |
Серпуховсько-Тимірязівська |  |
Люблінсько-Дмитрівська |  |
Каховська |  |
Бутовська |
