Замятін Євген Іванович
| Замятін Євген Іванович | |
| рос. Евгений Иванович Замятин | |
 Замятін на картині Б. Кустодієва (1923) |
|
| Дата народження: |
20 січня (1 лютого) 1884 |
|---|---|
| Місце народження: |
м. Лебедянь, Тамбовська губернія |
| Дата смерті: |
10 березня 1937 (53 роки) |
| Місце смерті: |
Париж, Франція |
| Громадянство: | Російська імперія, СРСР |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | письменник |
| Напрямок: | неореалізм |
| Magnum opus: | роман «Ми» |
Євге́н Іва́нович Замя́тін (рос. Евгений Иванович Замятин; *20 січня (1 лютого) 1884 р., м. Лебедянь, Тамбовської губернії — †10 березня 1937 р., Париж, Франція) — російський письменник.
Біографія [ред.]
Народився 20 січня (1 лютого) 1884 р. у місті Лебедянь Тамбовської губернії. Батько — православний священик, мати — піаністка.
З 1893 по 1896 рік Замятін відвідував Лебедянський гімназію, а потім вчився у Воронезькій гімназії, яку у 1902 році закінчив із золотою медаллю. У цьому ж році Євген Іванович записався з упертості (у школі він не завжди з математики мав добрі оцінки, на відміну від російської) на кораблебудівний факультет Санкт-Петербурзького політехнічного інституту. 4 роки пізніше Замятін стає більшовиком і бере участь у житті революційної студентської молоді. Там він зустрічає свою майбутню дружину — Людмилу Миколаївну Усову (1883—1965). Влітку 1905 року при поверненні з поїздки до Єгипту через Одесу був свідком повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський». У 1906 Замятіна заарештовують і висилають назад в Лебедянь. У цьому ж році він нелегально повертається до Петербурга і закінчує інститут.
Помер 10 березня 1937 р., у м. Париж.
Джерела [ред.]
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проекту, додавши їх у Вікіджерела. |
