Замятін Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замятін Євген Іванович
рос. Евгений Иванович Замятин
Замятін на картині Б. Кустодієва(1923)
Замятін на картині Б. Кустодієва
(1923)
Дата народження: 20 січня (1 лютого) 1884(1884-02-01)
Місце народження: м. Лебедянь, Тамбовська губернія
Дата смерті: 10 березня 1937(1937-03-10) (53 роки)
Місце смерті: Париж, Франція
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Мова творів: російська
Рід діяльності: письменник
Напрямок: неореалізм
Magnum opus: роман «Ми»

Євге́н Іва́нович Замя́тін (рос. Евгений Иванович Замятин; *20 січня (1 лютого) 1884(18840201) р., м. Лебедянь, Тамбовської губернії — 10 березня 1937 р., Париж, Франція) — російський письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 20 січня (1 лютого) 1884 р. у місті Лебедянь Тамбовської губернії. Батько — православний священик, мати — піаністка.

З 1893 по 1896 рік Замятін відвідував Лебедянський гімназію, а потім вчився у Воронезькій гімназії, яку у 1902 році закінчив із золотою медаллю. У цьому ж році Євген Іванович записався з упертості (у школі він не завжди з математики мав добрі оцінки, на відміну від російської) на кораблебудівний факультет Санкт-Петербурзького політехнічного інституту. 4 роки пізніше Замятін стає більшовиком і бере участь у житті революційної студентської молоді. Там він зустрічає свою майбутню дружину — Людмилу Миколаївну Усову (18831965). Влітку 1905 року при поверненні з поїздки до Єгипту через Одесу був свідком повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський». У 1906 Замятіна заарештовують і висилають назад в Лебедянь. У цьому ж році він нелегально повертається до Петербурга і закінчує інститут.

Помер 10 березня 1937 р., у м. Париж.

Джерела[ред.ред. код]