Зандри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісландські зандри

За́ндри (імовірно з нім. Sander, від ісл. Sandr, одн., від sand «пісок»; рос. зандры, англ. outwash, outwash plain) — хвилясті рівнини, утворені піщаними відкладами і галькою льодовикового, алювіального і прибережно-морського походження. Форми водно-льодовикового акумулятивного рельєфу, утворені потоками талих льодовикових вод біля краю льодовика.

Розрізняють поодинокі, покривні (зандрові рівнини) та долинні зандри.

Формування[ред.ред. код]

Утворюються в результаті акумуляції флювіогляціального матеріалу перед льодовиковим фронтом. Зандрові рівнини формують потужні водні потоки, які витікаючи з деградуючого льодовика виносять на його передпілля величезну кількість уламкового матеріалу, який і відкладають за зовнішнім краєм кінцевих морен. Виходячи на слаборозчленовану рівнинну поверхню, потоки талих льодовикових вод широко розтікаються по ній і починають відкладати принесений матеріал за певною системою: ближче до чола льодовика — крупніший (крупнозернистий пісок, гравій, галька), далі — майже виключно піщаний матеріал. Такі зандрові рівнини утворюються і тепер перед чолом гірських льодовиків.

Поширення[ред.ред. код]

Поширені у Західному Сибіру, на Мещерській низовині, взагалі на Східно-європейській рівнині, в Білорусі, Прибалтиці, у Польщі, Ісландії тощо.

На території України покривні зандри у вигляді смуг до 20-30 км завширшки, що сформувалися в результаті злиття поодиноких конусів, як самостійні форми рельєфу поширені на Поліссі (на межиріччях Убідь-Ревна-Десна й Уж-Тетерів). На деяких ділянках покривні зандри мають характерний хвилястий чи западинний мікрорельєф.

Будова[ред.ред. код]

Складаються зандри різнозернистими пісками загальною потужністю 3-10 м, зрідка гравітаційними пісками з невеликою домішкою грубшого матеріалу.

Долинні Зандри[ред.ред. код]

Долинні зандри поширені переважно біля південної межі Дніпровського льодовикового потоку, пов'язані з улоговинами та долинами стоку талих льодовикових вод. На вододілах Тясмин-Вільшанка-Гнилий Тікич, Тясмин-Інгулець, Сейм-Псел вони виражені плоскими поверхнями, а в місцях, де долини стоку успадковані сучасними річковими долинами, мають вихляд флювіогляціальних-терас. Складені піщано-гравійними відкладами потужністю 15-20 м з досить великим вмістом гальки та валунів.

Література[ред.ред. код]