Занзібар (острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Занзібар
Місцева назва: Zanzibar
Кам'яниці з султанським палацом на березі
Кам'яниці з султанським палацом на березі
Географія
Topographic map of Zanzibar-en.svg
Розташування Індійський океан
Координати 6°08′03″ пд. ш. 39°18′59″ сх. д. / 6.13417° пд. ш. 39.31639° сх. д. / -6.13417; 39.31639
Площа 1.651 км²
Адміністрація
Танзанія Танзанія
самоуправна територія Занзібар
Найбільше місто Занзібар (205.870, 2002)
Демографія
Населення 1 млн. 70 тис. чол. (2004)
Аборигени суахілі

Занзіба́р (також острів Унгуджа)  — архіпелаг в Індійському океані біля східно-африканського узбережжя, входить до складу Танзанії.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Занзібар не є островом, як зустрічається подеколи в літературі[1], а архіпелагом, найбільшими островами якого є Унгуджа (Unguja, нерідко називають Занзібаром, внаслідок чого і виникло непорозуміння) та Пемба.

Адміністративно зараз на Унгуджі три райони: Центральний і Південний Занзібар, Північний Занзібар і Занзібар-місто (або Західний Занзібар), на Пембі — два (Північний і Південний)

Площа Занзібару — 1.651 км².

Острів переважно рівнинний, оточений кораловими рифами. Поширений карст.

Клімат — субекваторіальний, теплий, з дуже високою вологістю.

У флорі переважають чагарникові зарості, на узбережжі — мангрові ліси. У фауні представлені ендеміки. У той же час є декотрі материкові види, що примандрували на острів під час останнього льодовикового періоду, наприклад, занзібарський леопард, якого декотрі вчені вважають уже зниклим.

На Занзібарі вирощують гвоздикове дерево, кокосову пальму тощо. Центр міжнародного туризму.

Головне та найбільше місто та порт — Занзібар (206 тис. мешканців, 2006).

Основна етнічна група Занзібару — суахілі (один з небагатьох регіонів Східної Африки, де вони складають більшість населення). За віросповіданням населення є здебільшого мусульманами (ібадитами та сунітами) (до 88 % населення), решта — послідовники африканських традиційних культів, християни тощо. Занзібарське суспільство відзначається значною консервативністю.

Історія[ред.ред. код]

До міоцену Занзібар являв собою частину Африканського континенту.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Перші документальні відомості про Занзібар датуються X століттям, коли тут з'явилися перси з Шіразу. Відгоміном тієї епохи є дотеперішнє іменування місцевих жителів себе «шіразі́», попри швидку асиміляцію персидських переселенців. Вважається, що са́ме останні принесли на Занзібар іслам, а також, разом з арабами значно вплинули на етногенез місцевих суахілі.

За Середньовіччя Занзібар перетворився на справжній осередок работоргівлі. У цей час острів перебував під владою вихідців з султанату Оман, які становили основу місцевої аристократії. У XVI ст. Занзібар разом з Момбасою та Ормузом був включений до колоніальних володінь Португалії. Але вже в сер. XVII ст. араби Оманського султанату витісняють європейців з островів і узбережжя Східної Африки. Влада оманського султана на Занзібарі тривалий час залишалась номінальною.

Занзібарський мусульманин, бл. 1880 року
Будівля гарему султана після обстрілу під час Англо-занзібар. війни, 1896
Новий прапор Занзібару, вперше піднятий у січні 2005 року
«Будинок чудес», 2007

Султанат Занзібар[ред.ред. код]

Основна стаття: Занзібарський султанат

Наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан у 1853 році задумав перенести столицю держави з Маскату на Занзібар для контролю над підкореними територіями. Але вже 1861 року Занзібарський султанат відокремився від Оманського. Острів, який і досі вів активну торгівлю рабами, а також все популярнішими слоновою кісткою та спеціями, переживав розквіт. На Занзібарі розгорнулось будівництво.

Активізація у 2-й пол. XIX ст. в регіоні британських колонізаторів і розподіл сфер впливу між ними і німецькими колонізаторами призвела до встановлення у 1890 році британського протекторату на Занзібарі за умовами т.зв. Занзібарської угоди.

Але й протекторат протримався недовго. 27 серпня 1896 року внаслідок т.зв. Англо-занзібарської війни, відомої як найкоротша війна в світовій історії (за книгою рекордів Гіннеса), султана Халіда ібн Баргаша було вигнано, й поставлено бажаного британцями правителя.

Занзібар у ХХ-XXI ст.[ред.ред. код]

У 1-й половині ХХ ст. на Занзібарі встановився маріонетковий султанський режим, підконтрольний Великобританії.

Боротьба проти британського панування активізувалася на Занзібарі після Другої світової війни. На її чолі стала Партія Афро-Шіразі (заснована 1957 року), тоді ж у занзібарському суспільстві залунали заклики до повалення султанату та об'єднання з Танганьїкою.

10 грудня 1963 року проголошено незалежність Занзібару. 12 січня 1964 року на Занзібарі відбувалася антифеодальна революція, в результаті якої султана було позбавлено влади та вигнано з країни.

26 квітня 1964 року Танганьїка та Занзібар підписали угоду про створення Об'єднаної Республіки Танзанія.

Відтоді Занзібар постійно виборює поширення автономістських прав, і в наш час є самоуправною територією. З 2005 року Занзібар офіційно має власний прапор, президента й парламент.

Занзібар є членом Організації непредставлених націй та народів.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Історичний центр Занзібару зі старою забудовою, т.зв. «Кам'яне місто» (або місто кам'яниць, англ. Stone Town, суах. Mji Mkongwe)[2] входить до Переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Султанський палац, розташований тут же, отримав народну назву Бейт-аль-Аджаб — «Будинок чудес» (англ. House of Wonders).
  • Занзібар був першим регіоном у Африці, де запустили кольорове телебачення (1973), тоді як у материковій Танзанії воно з'явилось лише через 2 десятки років. Сучасна ТБ-студія має назву TvZ.
  • Попри консервативність занзібарського суспільства, саме з його нетрів, а точніше з середовища місцевих парсів походить, імовірно, найзнаменитіший уродженець Занзібару Фарох Бульсара (Farrokh Bulsara), у всьому світі знаний як Фредді Меркюрі.
  • Острів Пемба тривалий час лишався світовим лідером з виробництва пряності гвоздика.

Галерея[ред.ред. код]



Виноски[ред.ред. код]

  1. УРЕ, Том 4., К., 1979, стор. 195
  2. The "Stone Town" of Zanzibar

Джерела і посилання[ред.ред. код]