Запас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Запаси (англ. Inventory, рос. запасы) — це продукція виробничо-технічного призначення, споживчі й інші товари, що перебувають на різних стадіях виробництва й обігу, та очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання. Запаси складають значну частку оборотних активів на підприємствах.

Класифікація запасів[ред.ред. код]

Запаси підрозділяються на товарні й виробничі.

Виробничі запаси — частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання.

До виробничих запасів відносять сировина, матеріали, що надійшли до споживачів, але ще не використані й не піддані переробці.

Товарні запаси — частина сукупних запасів, що перебуває на підприємствах-виробниках у вигляді готової продукції й у каналах сфери обігу (запаси у дорозі та запаси на підприємствах торгівлі).

Товарні запаси підрозділяються на запаси засобів виробництва й запаси предметів споживання.

За функціями запаси підрозділяють на такі види:

  • поточні (циклічні) запаси, створюються протягом середньостатистичного виробничого періоду, або запаси обсягом в одну партію;
  • резервні (страхові, буферні) запаси — запаси для компенсації випадкових коливань попиту або пропозиції, а також спекулятивні запаси, створені на випадок очікуваних змін попиту або пропозиції;
  • автономні запаси, створені для здійснення діяльності в кожному зі сполучних пунктів процесу з відносною незалежністю один від одного.

За місцем розміщення поділяють на такі види:

  • складські запаси — запаси розміщені на складах
  • перехідні (технологічні, транзитні) запаси: рухаються з однієї частини логістичної системи в іншу

"Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку" (П(С)БО) містить класифікацію запасів дещо відмінну від класифікації, яку використовують у логістиці та подану вище.

Мета створення запасів[ред.ред. код]

  • забезпечення й підтримка належного обслуговування клієнтів;
  • вирівнювання потоку товарів;
  • забезпечення захисту від невизначеності попиту та пропозиції;
  • розумне використання людей та устаткування;
  • можливість економії при закупівлі більшими партіями.

Методи управління запасами[ред.ред. код]

Існують два види запасів за підходами до управління:

  • незалежного попиту;
  • запаси залежного попиту.

Для кожного з них розроблені алгоритми управління товарними запасами. Існує понад сімдесят описаних алгоритмів планування запасів. Кожен з них має багато видозмін.

Для запасів незалежного попиту найкраще підходять такі методи:

1. Прості системи:

  • однобункерна;
  • двобункерна;

Система необов'язкового поповнення

2. Системи постійної (багаторазової) дії:

а) Моделі фіксованого розміру партії:

б) Моделі фіксованого періоду

3. Системи одноразової дії (модель «продавця газет»)

Для запасів залежного попиту використовуються складніші в описанні, але простіші в дії моделі MRP (Material Requirements Planning) — планування потреби в матеріалах, або MRP II (Manufacturing resource planning — планування ресурсів виробництва), та модель JIT (Just-in-Time) — точно вчасно.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Краткий терминологический словарь и библиотека техник логистики.
  • Гаджинский А. М. Логистика: Учебник для высших и средних специальных заведений. М.: «Маркетинг», 1999. — 228 с.
  • Линдерс М. Р. Управление снабжением и запасами. Логистика. — СПб.: Виктория-плюс, 2002. — 768 с.
  • Логистика: Учебное пособие для вузов / Под ред. Б. А. Аникина. — М.: ИНФРА-М, 1998. — 327 с.