Запобіжник (електрика)

Запобі́жник (рос. предохранитель, англ. safety fuse, нім. Schutzvorrichtung f) — пристрій для захисту електричних проводів і приладів від надмірного струму.

Якщо струм стає надмірним, дріт (або пластина) запобіжника розплавляється і розриває електричне коло. Механічні, гідравлічні, електричні. Запобіжники широко застосовуються у техніці.

Плавкі вставки (в керамічному корпусі) запобіжника.

Плавкі вставки (в скляному корпусі) запобіжника.

Запобіжники в розподільному щиті.

Плавкі запобіжники призначені для захисту електроприймачів, проводів та кабелів від струмів короткого замикання. Основний робочий елемент запобіжника - плавка вставка, виготовлена із сплавів легкоплавких металів, що закріплена в корпусі запобіжника.

Номінальним струмом запобіжника називається найменший струм, на який розраховані його струмопровідні частини (патрон, контактні стойки). Цей струм дорівнює найбільшому із струмів плавких вставок, що призначені до встановлення на даному запобіжнику. Номінальним струмом плавкої вставки називається найбільший струм, при якому заводом–виробником гарантується робота плавкої вставки невизначений час без розплавлення. Номінальні струми вказуються заводом на корпусі запобіжника.

Плавкі вставки витримують струми на 30-50% більші номінальних струмів протягом 1 год і більше. При струмах, що перевищують номінальний струм на 60-100%, плавкі вставки плавляться за час менший 1 год. Найбільш розповсюджені запобіжники застосовуються для захисту електроустановок напругою до 1кВ: ПР-2 - запобіжник розбірний, НПН, ПН2- насипні запобіжники нерозбірні. Основні типи запобіжників мають номінальні струми від 15 до 1000А, тобто вони задовольняють майже всі існуючі електроустановки (не рахуючи спеціальних) промислових підприємств.

По конструктивному виконанню запобіжники поділяються на дві групи: з наповнювачем, наприклад, ПН2, НПН2, ПП170 ПП18), які наповнені дрібнозернистим кварцевим піском і без наповнювача (наприклад ПР2).

Плавкі запобіжники поділяють на інерційні - з великою тепловою інерцією, тобто здатністю витримувати значні короткочасні перевантаження і безінерційні - з малою тепловою інерцією, тобто з обмеженою здатністю до перевантажень.

При розміщенні запобіжників в електричних мережах потрібно вибирати їх так, щоб забезпечити вибірковість (селективність) захисту, тобто при короткому замиканні на ділянці мережі повинна перегорати плавка вставка запобіжника тільки ділянки, що захищається, а на інші подається напруга в нормальному режимі. Це досягається тим, що номінальний струм кожної плавкої вставки, якщо слідувати в напрямку від споживача до джерела живлення, повинна бути більша попередньої на два ступеня стандартної плавкої вставки, при умові, що це не приведе до збільшення перерізу проводів.

Плавкі запобіжники мають переваги:

1. Прості в конструкції.
2. Недорогі.

Недоліки:

1. Не можуть захищати лінію від перевантажень, тому що не допускають довготривале перевантаження до моменту плавлення.
2. Не завжди забезпечують захист в зв’язку із-за окислення контактів, послаблення натиску і т.п.
3. При короткому замиканні в трифазній лінії можливе перегорання одного із запобіжників, в цьому випадку двигун включений на дві фази, що приводить до перегріву двигуна та виходу його з ладу.

Дивіться також

• Автоматичний вимикач

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.