Режим заповідний
Режим заповідний — суворий режим охорони природного комплексу природних заповідників, а також заповідних зон біосферних заповідників і національних природних парків, що забороняє будь-яке господарське використання території заповідників, а також будь-яке пряме і безпосереднє втручання в хід природних процесів і явищ[1][2][3].
Заповідний режим є втіленням у життя концепції (ідеї) абсолютної заповідності, розробленої російськими та американськими екологами та екофілософами у ХХ столітті. В 1908 р. професор-зоолог Московського університету, піонер охорони природи Г. О. Кожевніков зробив свою класичну доповідь «Про необхідність створення заповідних ділянок для охорони російської природи» на Всеросійському ювілейному акліматизаційному з'їзді в Москві. На ньому ним вперше була висловлено ідею, що для підтримання природних спонтанних процесів і явищ дикої природи, на великих ділянках вільної природи повинен вводитися режим повної (абсолютної) заповідності, що передбачає заборону на будь-яке господарське або регуляційне вторгнення. Така територія оголошувалася заповідником. Заповідники, по ідеї Г. О. Кожевнікова, створювалися для захисту права дикої природи на існування і проведення моніторингових досліджень[4][5][6][2][3].
Ідея абсолютної заповідності Г. О. Кожевнікова полягала в наступних словах: «Не треба нічого усувати, нічого додавати, нічого покращувати. Треба надати природу самій собі і спостерігати результати»[4].
На відміну від заповідного режиму, що передбачає найсуворіший ступінь охорони природних комплексів, у ряду інших категорій та об'єктів природно-заповідного фонду (заказники, пам'ятки природи, регіональні ландшафтні парки тощо) існує більш слабкий, гнучкий охоронний режим, який дозволяє вести на території об'єкту природно-заповідного фонду ту чи іншу господарську діяльність[1].
Див. також[ред. | ред. код]
- Ідея абсолютної заповідності
- Заповідник
- Біосферний заповідник
- Охорона природи
- Список природних заповідників України
- Природні заповідники
- Мінералогічні заповідники
- Категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду України
- Землі історико-культурного призначення
- Національні природні парки України
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Закон України «Про природно-заповідний фонд України».
- ↑ а б Штильмарк Ф. Р. Принципы заповедности (теоретические, правовые и практические аспекты) // Географ. размещение заповедников в РСФСР и организация их деятельности. — М., 1981. — С. 60-76. — (Сб. науч. трудов ЦНИЛ Главохоты РСФСР).
- ↑ а б Борейко В., Парникоза Ю. Идея абсолютной заповедности -природоохранная концепция 21 века. — К.: КЭКЦ, 2013. — 4 с. [1]
- ↑ а б Кожевников Г. А. О необходимости устройства заповедных участков для охраны русской природы // Тр. Всерос. юбилейн. акклиматизац. съезда 1908 г. — 1909. — Вып. 1.
- ↑ Кожевников Г. А. О заповедных участках // Тр. ІІ Всерос. съезда охотников в Москве. — М., 1911. — С. 371—378.
- ↑ Кожевников Г. А. Монастыри и охрана природы // Птицеведение и птицеводство. — 1928. — № 2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Режим заповідний // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 152.