Зарозуміла мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зарозуміла мова(рос. «заумь», «заумный язык») — це специфічний різновид індивідуальної словотвор­чості, що вбирає в себе слова і словотворчі звороти, які характеризуються ослабленістю або й повною відсутніс­тю предметних значень, буквально — мова, що лежить за межами раціонального розуміння (узвичаєних його норм), безпредметна мова.Механізм зарозумілої мови дозволяє автору наділяти значенням відсутні в мові звукові комплекси і словесні комбінації, а читачеві - це (або якесь інше) значення з них виділяти. Однак досягнути чіткого формулювання смислів, закладених у вирази зарозумілої мови дуже важко, а часто і зовсім неможливо, і тому (на думку багатьох авторів, які зверталися до цього прийому) у сприйнятті зарозумілого тексту емоційно-інтуїтивне начало домінує над раціональним. Тому зарозуміла мова визначається американським філологом Джеральдом Янечеком як мова з невизначеними значеннями.

Історія[ред.ред. код]

Передумови[ред.ред. код]

Хоча виникнення зарозумілої мови як усвідомленого літературного прийому беззастережно відноситься до початку XX століття, її пра-прототипи існували в культурі споконвіків. У цілому ряді фольклорних жанрів - особливо в замовляннях - традиційно використовувалися незвичайні поєднання звуків, - приводили до припущень про наявність якогось прихованого змісту в мові, явно позбавленої значення. Передача промови іноземною мовою (або її імітація) вела до появи в літературному тексті слів з невизначеним значенням. Окремі автори і раніше широко користувалися словами з невизначеним значенням для якихось спеціальних цілей: Абрахам а Санта-Клара любив називати свої проповіді декількома короткими, схожими на вигуки або звуконаслідування словами, щоб зацікавити, привернути увагу, задати високий емоційний фон. У Росії морфологічної зарозумілою мовою були перекладені Олександром Струговщиковим кілька фрагментів «Фауста». Елементи того, що Янечек називає супрасинтаксичною ЗМ, можна побачити в окремих дослідах ранніх символістів (перш за все, Брюсова).

'Зарозуміла поезія хороша річ, але це

як гірчиця - однієї гірчицею ситий не будеш'

А.Є. Кручених в передачі Р.О. Якобсона (Янгфельдта 1992, 19)[1]

Точкою відліку прийнято вважати «Декларацію слова як такого» (1913) поета і теоретика футуризму Олексія Єлисейовича Кручених (1886-1968): «Думка і мова не встигають за переживанням натхненного, тому художник вільний виражатися не тільки спільною мовою ... але й особисто ... які мають певного значення ... заумним ».[2]

Класифікація[ред.ред. код]

4 види зарозумілої мови в залежності від рівня мовної структури, на якому відбувається відмова від мовної норми(за Дж. Янечеком):

  • фонетична: поєднання букв не складаються в пізнавані морфеми;
  • морфологічна: існуючі в мові морфеми (корені і афікси) поєднуються таким чином, що значення отриманого слова залишається в значній мірі невизначеним;
  • синтаксична: при вживанні нормальних, «словникових» слів в граматично правильних формах вони не складаються в граматично нормальну пропозиція, характер відносин між словами залишається в тій чи іншій мірі невизначеним;
  • супрасинтаксична: при формальній, граматичної правильності конструкцій, складених зі звичайних слів, високий ступінь невизначеності виникає на рівні референції - простіше кажучи, залишається принципово неясним, про що йде мова.

Російські футуристи, з якими найчастіше асоціюється саме явище зарозумілої мови, користувалися переважно фонетичною та морфологічною формами, завдяки чому саме поняття зарозумілої мови нерідко (і багатьма фахівцями, і в повсякденній читацькому розумінні) звужується до перших двох категорій. Однак методологічно введене Янечеком уявлення про синтаксичну і супрасинтаксичну форму виявляється корисним, тому що допомагають ясніше зрозуміти родові зв'язки (і, в той же час, кардинальні розбіжності) між футуристами 1910-х рр.. і пізніми модерністами 1930-х.

Приклади[ред.ред. код]

Наприклад, вірш М. Семенка «Місто» пересипаний такими висловами, як осте, сте, бі, бо, бу, рухобіги тощо. Традиції футуристів продовжують сучасні неоавангардисти з літературних груп «Бу-Ба-Бу», «ЛУГОСАД», «Пропала грамота».[3]

Придумані слова, що наповнились змістом[ред.ред. код]

Я хочу кожен день / все слів нових. / Нових пісень / ідей нових.” М.Семенко

В.Хлєбников - (більше 15 000 слів)

  • Михайло Старицький - мрія[5], майбутнє, байдужість, завзяття, темрява, страдниця, незагойний, приємність, чарівливий, сутінь, бойовище, маєво, знадливий, стуманілий, пестливий, привабливий, потужний
  • П.Загребельний - „гопакізм”, „плювалізм” і „подонкізм”,„проокеїти”,„обінтелігентити”.(більше 1000 слів)
  • М.Семенко - мертвопетлює...(понад 700 нових слів)
  • П.Тичина - (понад 600 слів)
  • Валер’ян Поліщук - мовчаль(мовчання і печаль)
  • Шевченко - „вогняний”, „знищіти”, „мордуватися”, „почимчикувати”, „фортеця”
  • П.Куліш - вабити”, „зграя”,„злочинець”, „несвідомий”, „покора”, „послуга”, „почуття”, „рівність”
  • М.Вовчок - красень”, „легкодухий”, „намір”, „питання”, „струмінь
  • Л. Глібов - „бурмотати”, „пожовкнути”, „соромно”
  • Г. Квітка-Основ’яненко - буденний, перемагати
  • І.Котляревський - несамовитий, приміта, розтовкти, угамуватися[6]
  • Олена Пчілка - мистецтво, переможець, променистий, палкий, нестяма
  • Леся Українка - провесна, промінь
  • Іван Франко - отвір, привид, свідоцтво, чинник
  • Іван Верхратський - звіт
  • Іван Нечуй-Левицький - самосвідомість, світогляд, „стосунок”, „перепона”, „квітник”, „вигукування”, „сміливість”
  • Іван Боберський, після пошуків питомо українського словесного окреслення нових і невідомих понять, намагався зберегти у спортивній термінології рідні вислови й український дух. Він, зокрема, впровадив такі новотвори, як сітківка або відбиванка (волейбол), копаний м’яч (футбол), наколесництво (велоспорт), гаківка (гокей) та ін. Ці слова були цілком звичними і широковживаними на західноукраїнських землях до 1939 року. Нажаль, наступні віхові події присипали ще зовсім юні слова непідйомним шаром пилу, однак ще не пізно повернути їх із забуття...[7]

Автори і творці[ред.ред. код]

Російські[ред.ред. код]

Олексій Кручених Велимір Хлебников

Українські[ред.ред. код]

Михайль Семенко Гео Шкурупій

Європейські[ред.ред. код]

Американські[ред.ред. код]

Інші[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]