Західна Україна
За́хідна Украї́на — термін, яким у різні часи української історії означали певну сукупність українських земель, які входили до Австро-Угорщини в 1867 — 1918 років, а також Західноукраїнську Народну Республіку.
Зміст |
[ред.] Історичні модифікації терміну
Після другого та третего поділів Польщі, що відбулися відповідно 1793 та 1795 року, назва «Західна Україна» закріплюється переважно за землями, які входили до складу Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина).
«Західна Україна» — це також спрощена (здебільшого публіцистична) назва Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Після того, як за Ризьким мирним договором 1921 року, укладеним між РСФРР і УСРР та Польщею, західна частина України відійшла до Польщі, термін «Західна Україна» міцно закріпився саме за цією частиною України. У 1920-х роках територію Західної України складали землі, які офіційно в другій Речі Посполитій називалися Східними кресами — Галичина («Східна Малопольща»), Західна Волинь, Холмщина та Підляшшя, Західне Полісся. До Західної України входили воєводства: Станіславське, Тернопільське, Волинське, Львівське (без восьми західних повітів), Поліське (без Косовського та половини Пружанського повітів), Холмщина Люблінського воєводства та половина Більського повіту Білостоцького воєводства. Як зазначає історик Ярослав Верменич, таке «черезсмужжя» польська влада створила навмисно — з політичних міркувань: польський уряд категорично не сприймав прагнення українців мати (принаймні в Галичині) окремі адміністративні одиниці.
У ширшому розумінні термін «Західна Україна» стосовно укранських земель у період між Першою світовою війною та Другою світовою війною вживався щодо тих земель, які були під владою Польщі, Румунії та Чехословаччини. Крім уже перерахованих територій, що були в межах кордонів Польщі, це були також землі Північної Буковини та Закарпаття.
Після включення західноукраїнських земель до складу УРСР назва «Західна Україна» закріпилася за областями, що утворилися упродовж 1939—1946 років (крім Ізмаїльської області).
[ред.] Сучасне вживання терміну
Щодо теренів сучасної України, то, як зазначає Енциклопедія історії України (2005), термін «Західна Україна» вживається в двох значеннях. Здебільшого так називають тільки три галицькі області — Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську. Але досить часто терміном послуговуються і для означення території восьми областей — трьох галицьких, а також Волинської, Рівненської, Хмельницької,Чернівецької та Закарпатської. Проте Географічна енциклопедія України (1990) означила Західну Україну як історико-географічну назву земель України (на той час — УРСР), що становлять територію теперішніх п'яти областей — Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської та Рівненської. Інколи Волинську та Рівненську області відносять до Північної України або виділяють в окремий Північно-Західний Регіон.
[ред.] Демографія
[ред.] Найбільші міста
- Львів — обласний центр,традиційно вважається історичним, економічним, культурним та освітнім центром Західної України.
- Хмельницький — обласний центр
- Рівне — обласний центр
- Чернівці — обласний центр, головне місто Буковини[Джерело?]
- Тернопіль — обласний центр
- Івано-Франківськ — обласний центр і туристичний центр Західної України[Джерело?]
- Луцьк — обласний центр і теперішній осередок Волині[Джерело?]
- Ужгород — обласний центр і головне місто Закарпаття
- Кам'янець-Подільський — адміністративний центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
- Мукачеве — адміністративний центр Мукачівського району Закарпатської області.
- Дрогобич — обласний центр (1939-1941 рр., 1944-1959 рр.), пізніше адміністративний центр Дрогобицького району Львівської області.
[ред.] Див. також
[ред.] Історико-культурні області
[ред.] Історичні поняття
[ред.] Українські держави
[ред.] Сучасні поняття
[ред.] Інше
[ред.] Література
- Західня Україна // Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.. — Т. 2. — С. 761.
- Західна Україна // Географічна енциклопедія України. — Том 2. / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С. 35.
- Верменич Я. В. Західна Україна, як термін // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 290—291.
|
|||||||