Заєць білий
| Заєць білий[1] | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Lepus timidus Linnaeus, 1758 |
||||||||||||||||||
 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Заєць білий, або заєць-біляк, біляк, білик (Lepus timidus) — вид гризунів роду Заєць (Lepus) з родини Зайцеві (Leporidae) ряду Зайцеподібні (Leporiformes).
Зміст |
Морфологічні ознаки [ред.]
Тварина середнього розміру, за складом тіла нагадує кроля. Довжина тіла — 44-74 см, вага — 2,5-5,5 кг. Забарвлення влітку буро-сіре, зимою — чисто біле. Хвіст чисто сірий без чорного волосся, кінчики вух чорні протягом всього року.
Поширення [ред.]
Поширений в тундровій і лісовій зонах північної півкулі, в Шотландії, Ірландії, в гірських районах Альп, на островах Сахалін та Хоккайдо.
Викопні рештки біляка знайдені в голоценових відкладах північної України, Західної Європи і Сибіру.
Особливості біології [ред.]
Постійних укрить не має, взимку для відпочинку влаштовує схованки у снігу. Живиться трав'янистими та деревно-чагарниковими (кора, молоді пагони, бруньки) рослинами. Початок гону в лютому — березні, вагітність триває бл. 50 днів. Самка 1 — 3 рази на рік народжує по З- 6 малят (зрячі, вкриті пухом і здатні відразу самостійно пересуватися). Линяє двічі на рік. Спостерігається різке коливання чисельності по роках. У літньому вбранні заєць білий дуже схожий на зайця-русака, але від останнього відрізняється білими короткими задніми лапками та вухами. Взимку стає повністю білим, лише кінці вух залишаються чорними. Вороги — рись, лисиця, вовк, бродячі пси.
Підвиди [ред.]
- Заєць хоккайдоський — (Lepus timidus ainu, 蝦夷雪兎, エゾユキウサギ) — Хоккайдо.
Використання та охорона [ред.]
Заєць білий є одним з основних об'єктів полювання у північних країнах, особливо у тайговій та тундровій природних зонах. Заєць білий є об'єктом як спортивного полювання, так і хутрового промислу, зокрема у більшості районів РФ.
На межах свого поширення цей вид, як і більшість видів, має низьку чисельність і нестабільні місцеві популяції. Така ситуація, зокрема, склалася і в Україні, де вид представлений найбільш крайовими локальними популяціями в межах Центрального Полісся. У зв'язку з низькою чисельністю цей вид зайців занесено до Червоної книги України (2009).
Популяція в Україні [ред.]
Поширення. В межах України зрідка трапляється в північній частині Полісся; до 19 століття водився також в Карпатах. Літом бурувато-сірий, зимою зовсім білий, лише кінчики вух чорні.
Чисельність. Дуже незначна. В 1978 р. відловлений у Кролевецькому р-ні, 1981 р.- Ямпільському, 1984 р.- Середино-Будському районах Сумської області. У 1991 р. на Київську хутрову базу надійшло 2 шкурки з Семенівського та Новгород-Сіверського р-нів Чернігівської області. По 1-2 шкурки зайця білого надходить раз на 4 — 5 років. Причини зміни чисельності не з'ясовані. Припускають, що зменшення кількості зайця білого пов'язане зі зміною ландшафтних умов, з настанням теплих, малосніжних зим, зміщенням ареалу виду на північ.
Джерела [ред.]
- ↑ Hoffmann, Robert S.; Andrew T. Smith (2005-11-16). У Wilson, D. E., and Reeder, D. M. (eds). Mammal Species of the World (вид. 3rd edition). Johns Hopkins University Press. с. 204. ISBN 0-801-88221-4.
- ↑ Lagomorph Specialist Group (1996). Lepus timidus. 2006. Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. IUCN 2006. www.iucnredlist.org. Переглянуто 2006-05-12.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Жила С. Заєць білий в Поліському заповіднику: біотопне поширення і фактори, що його обумовлюють // Раритетна теріофауна та її охорона / За редакцією І. Загороднюка. — Луганськ, 2008. — С. 223–227. — (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 9). [1]
- ЗАЄЦЬ БІЛИЙ LEPUS TIMIDUS LINNAEUS, 1758 // Червона книга України (2009) [2]
