Заєць сірий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заєць сірий
Feldhase.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Зайцеподібні (Lagomorpha)
Родина: Зайцеві (Leporidae)
Рід: Заєць (Lepus)
Вид: Заєць сірий
Біноміальна назва
Lepus europaeus
Pallas, 1778
Lepus europaeus range Map.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lepus europaeus
ITIS logo.jpg ITIS: 552501
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9983
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lepus europaeus
Fossilworks: 231747[1] 231747[1]

Заєць сірий, або заєць-русак (Lepus europaeus) — вид ссавців ряду Зайцеподібні. Широко поширений мисливський вид в Україні.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Довжина тіла 55-70 см, довжина клиноподібного хвоста 8-12 см, маса 4-10 кг. Задні ноги в русака набагато довші за передні, ступні вузькі і витягнуті, повністю вкриті волоссям. Вуха довгі, ланцетоподібні, пригнуті до голови, заходять дальше кінця морди; по зовнішньому краю вуха йде темна смуга.

Літом хутро зайця сірого жовто-руде з боків і бурувате на спині, а на зиму воно біліє з боків, на відміну від зайця-біляка, у якого хутро взимку чисто біле, за винятком кінчиків вух. У нього вуха значно довші, ніж у біляка. Відігнуті вперед, вони заходять на кінчик носа. Хвіст також довгий, зверху чорний, знизу білий.

Особливості біології[ред.ред. код]

На пухкому снігу відбитки слідів задніх лап сягають ширини 6 см, пальці трохи розходяться в сторони. Він рідше, ніж заєць-біляк, петляє і здвоює сліди, повертаючись по власному сліду назад.

Екскременти кулястої, горіхоподібної форми, зустрічаються поодиноко або купками; як правило вони темніші, ніж у біляка.

Заєць сірий надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя займають 50% і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см.

Заєць сірий активний цілий рік. Протягом доби — найбільше в нічний час.

Пересувається, як правило, стрибками, викидаючи вперед задні лапи далі, ніж передні, причому на ґрунті утворюється характерна для заячих слідів конфігурація: сліди передніх ніг знаходяться позаду задніх, і всередині, між слідами задніх. Непогано плаває і здатен лазити по нахилених деревах.

Заєць сірий живиться переважно зеленими соковитими травами, взимку — озиминою, а якщо випадає багато снігу, — то молодою корою з штамбів і гілками дерев, чим завдає значної шкоди молодим садам і плодовим розсадникам. З плодових порід зайці пошкоджують яблуню, грушу, абрикос, сливу, персик і вишню. Пошкоджені дерева значно слабшають, а при кільцевому обгризанні кори зовсім гинуть. Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2-3 рази на рік). Перший гін відбувається наприкінці зими, в лютому-березні. Вагітність триває 40-50 днів і зайченята народжуються (2-9, найчастіше 3-4) наприкінці березня або в квітні. Дорослими вони стають навесні наступного року.

Заєць-русак змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад).

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks