Заєць сірий
| Заєць сірий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Lepus europaeus Pallas, 1778 |
||||||||||||||||||
 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Заєць сірий, або заєць-русак (Lepus europaeus) — вид ссавців ряду Зайцеподібні. Широко поширений мисливський вид в Україні.
Морфологічні ознаки [ред.]
Довжина тіла 55-70 см, довжина клиноподібного хвоста 8-12 см, маса 4-10 кг. Задні ноги в русака набагато довші за передні, ступні вузькі і витягнуті, повністю вкриті волоссям. Вуха довгі, ланцетоподібні, пригнуті до голови, заходять дальше кінця морди; по зовнішньому краю вуха йде темна смуга.
Літом хутро зайця сірого жовто-руде з боків і бурувате на спині, а на зиму воно біліє з боків, на відміну від зайця-біляка, у якого хутро взимку чисто біле, за винятком кінчиків вух. У нього вуха значно довші, ніж у біляка. Відігнуті вперед, вони заходять на кінчик носа. Хвіст також довгий, зверху чорний, знизу білий.
Особливості біології [ред.]
На пухкому снігу відбитки слідів задніх лап сягають ширини 6 см, пальці трохи розходяться в сторони. Він рідше, ніж заєць-біляк, петляє і здвоює сліди, повертаючись по власному сліду назад.
Екскременти кулястої, горіхоподібної форми, зустрічаються поодиноко або купками; як правило вони темніші, ніж у біляка.
Заєць сірий надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя займають 50% і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см.
Заєць сірий активний цілий рік. Протягом доби — найбільше в нічний час.
Пересувається, як правило, стрибками, викидаючи вперед задні лапи далі, ніж передні, причому на ґрунті утворюється характерна для заячих слідів конфігурація: сліди передніх ніг знаходяться позаду задніх, і всередині, між слідами задніх. Непогано плаває і здатен лазити по нахилених деревах.
Заєць сірий живиться переважно зеленими соковитими травами, взимку — озиминою, а якщо випадає багато снігу, — то молодою корою з штамбів і гілками дерев, чим завдає значної шкоди молодим садам і плодовим розсадникам. З плодових порід зайці пошкоджують яблуню, грушу, абрикос, сливу, персик і вишню. Пошкоджені дерева значно слабшають, а при кільцевому обгризанні кори зовсім гинуть. Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2-3 рази в рік). Перший гін відбувається наприкінці зими, в лютому-березні. Вагітність триває 40-50 днів і зайчата народжуються (2-9, найчастіше 3-4) наприкінці березня або в квітні. Дорослими вони стають навесні наступного року.
Заєць-русак змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад).
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Заєць сірий |
