Збруч

Збруч
Збруч біля села Окопи (Борщівський район)
Витік	Тернопільська область, Підволочиський район, біля села Щаснівка
Координати витоку	49°43′44″ пн. ш. 26°09′57″ сх. д.
Гирло	Дністер
Координати гирла	48°32′19″ пн. ш. 26°26′33″ сх. д.
Країни басейну	Україна на межі Тернопільської та Хмельницької областей
Довжина	247 км
Площа басейну	3 350 км²
Притоки	Самчик, Самець, Гнила, Вільховий Потік (праві); Грабарка, Бовванець, Шандрова, Потік Кізя (ліві)

Збруч — річка на заході України, ліва притока Дністра. Протікає Подільською височиною, на межі Тернопільської та Хмельницької областей.

Бере початок з джерел поблизу села Щаснівка Підволочиського району на Авратинській височині. Тече Подільською височиною з півночі на південь.

Загальна характеристика

Довжина 247 км, площа басейну 3350 км². Середня глибина 1,5—2 м. Ширина річки 8—11 м, глибина на плесах 2,5—4 м. Русло має численні меандри, трапляються порожисті ділянки, багато островів і стариць. Похил річки 0,8 м/км, площа поперечного перерізу 22 м², швидкість течії 0,57 м/с, витрата води 15,54 м³/сек.

Геоморфологія

У верхів'ї долина маловиразна, схили її пологі, розорані. У середній течії долина V-подібна (каньйоноподібна), завширшки 0,5—1,6 км, схили круті, розчленовані ярами і балками. Заплава до 80—100 м, іноді відсутня, у верхів'ї ширина до 1—1,2 км, заболочена; нижче звужується до 80—120 м і менше.

Основні притоки

Самчик, Самець, Гнила, Вільховий Потік (праві); Грабарка, Бовванець, Шандрова, Потік Кізя (ліві).

Живлення

Живлення мішане, з переважанням снігового. Характерні літні дощові паводки. Виникають льодові утворення (забереги, шуга) у грудні. Льодостав (крім порожистих ділянок) встановлюється на початку січня, скресає у середині березня.

Промисловість

Споруджено невеличкі ГЕС (Боднарівська і Мартинківська) та близько 140 ставків.

Походження назви

Дослідники вважають, що назва гідроніма виникла від діалектного слова «збруч», яке означає болото. Місцеве населення називає болота, з яких витікає річка Збруч, «збручами».

Інша версія твердить, що назва річки Збруч бере початок зі давньослов'янських часів. Але тоді наша річка називалася «Боруч». Коли в людей запитували, куди вони йдуть, чулося у відповідь: «За Боруч». Пізніше дві літери зникли й утворилася назва річки — Збруч.

Також, за однією із версій, на території Східної Галичини в районі Медоборів жило плем'я, яке згадується у літописах під назвою «борани». Від нього пішли назви річки Збруч та міст Збараж, Зборів, можливо і Борщів.

У Білорусі одна з правих приток Дніпра має назву Бруч. Мовознавці доводять, що в основі цих двох назв лежить білоруське слово «брующий, бруючий», що означає «текти, струменіти».

Рекреація

Вздовж берегів — зони відпочинку. На берегах Збруча — Медоборський заповідник і Моночинський заказник, а також смт Підволочиськ, Гусятин і Скала-Подільська.

Історичні події

Стародавні часи

Сама річка у минулому незважаючи на легенди не могла бути широкою, повноводною і судноплавною майже на всі її довжині. Так, у 1933—1934 рр. під час будівництва на Збручі першої Сатанівської гідроелектростанції було знайдено монети часів римського імператора Гордіана ІІІ, карбовані у Фракії. Саме недалеко від Сатанова знаходяться Троянові Вали — прикордонні укріплення Римської Імперії І століття нашої ери. Одночасно з дна річки було витягнуто важкі дубові колоди-палі, які чомусь зарахували як залишки пристані для суден, які протягом віків пробули у воді, що нібито підтверджували легенди, які розповідають старі сатанівчани, що поблизу гори Лазарецької колись була велика річкова пристань, а річка Збруч була судноплавною.

Період Київської Русі

У Х сторіччі київський князь Володимир приєднав державу білих хорватів до складу Русі, зробивши цей край власною вотчиною. Галичина разом з Надзбручанським Поділлям увійшла до економічної та політичної орбіти Русі.

В ІХ—ХІ сторіччях територія теперішнього Поділля та частини Галичини була заселена східнослов'янськими племенами — тиверцями та угличами, що входили до складу Київської Русі і мали з її центром всебічні господарські, політичні та культурні зв'язки. І Дністер, разом із своєю лівою притокою Збручем стає великою водною артерією Русі, другою після Дніпра, яким проходив знаменитий шлях «із варяг у греки». В ті далекі часи в своїм верхів'ї річка Збруч зближувалася з річками Дніпровського басейну — річками Горинь і Случ. Човни і галери волоком перетягували з однієї річки в іншу з'єднуючи в єдину торгову систему дві великі слов'янські річки — Дніпро і Дністер.

Пізнє середньовіччя

Декілька разів річкою Збруч проходив кордон між різними державами та територіями. Наприклад, згідно з Кревською унією (1385 р.) річкою Збруч проходила лінія, яка розділяла зони володінь Польщі і Литви (Галичина і Поділля). Галичиною заволоділа польська шляхта, а Поділлям володіли литовські князі. Пізніше польські магнати здобули перемогу і повністю заволоділи Поділлям. В 1434 році створено Подільське воєводство з центром у Кам'янці-Подільському.

Збруч — кордон двох імперій

У ті далекі часи вздовж річки Збруч проходила одна з ліній оборони від турецько-татарських набігів. На правому березі зводили оборонні споруди у Збаражі, Гусятині, Сатанові. Після першого поділу Польщі у 1772 році, Австро-Угорщина отримала частину території Галичини. По Збручу пролягає східна межа між її новими володіннями і щойно отриманого Росією Поділля. Цісарські урядовці не поспішали вирушати з далекого Відня до України та й назвали невідому їм річку по-своєму — Підгірці. Назва була внесена на карту імперії. Але в народі залишилася жити назва Збруч. Тому влада вирішила офіційно заборонити стару назву, а за її вживання встановила немалий штраф — 25 золотих ринських. Заборона проіснувала не один десяток років. А царська Росія ввела тут «черту оседлости» для євреїв.

У 1848 р., поблизу Гусятина (сучасна Тернопільська область) у річці Збруч було знайдено ідол Святовита, який ще носить назву «Збручанський ідол».

XX століття

У роки Першої світовой війни 1914—1917 рр. по Збручу довго проходила лінія фронту між австро-угорськими та німецькими військами з одного боку та російськими військами з іншого боку.

Після невдачі визвольних змагань галицьких українців 16 липня 1919 року Українська Галицька Армія покидає Галичину і переходить на територію Української Народної Республіки.

У листопаді 1920 року по лівий бік Збруча більшовики здобувають перемогу. В 1921 році був укладений мирний договір між Радянським Союзом та Польщею про те, що річкою Збруч проходитиме кордон. Він проіснував до 1939 року. У вересні 1939 року Червона Армія згідно з пактом Ріббентропа-Молотова переходить Збруч і займає Галичину.

У 1941 році під час Другої світової війни німці по Збручу провели кордон Генерального Губернаторства — так звану «лінія дистрикту». В 1944 році радянські війська перейшли Збруч і знов зайняли території Галичини.

Сьогодні по Збручі проходить адміністративно-територіальна межа між Хмельницькою і Тернопільською областями.

Фотографії

• 

  Збруч. Вдалині село Дорофіївка.

• 

  Став на Збручі (у верхній течії).

• 

  Збруч між Волочиськом і Підволочиськом.

Див. також

• Річки Тернопільської області
• Річки Хмельницької області

Посилання

• Водні ресурси Хмельницької області
• Стрімкі і тихі води річок Хмельниччини
• Ріка Збруч

Джерела

• Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.