Збігнєв Олесницький
| Збігнєв Олесницький | |
| пол. Zbigniew Oleśnicki | |
 |
|
| Народився | 5 грудня 1389 Сєнно,  Королівство Польське |
|---|---|
| Помер | 1 квітня 1455 Сандомир, Королівство Польське |
| Національність | поляк |
| Інші імена | Zbigniew z Oleśnicy |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Титул | єпископ краківський, титулярний кардинал Санта Пріска |
| Термін | 1423-1455 |
| Конфесія | католицизм |
| Батько | Ян з Олесниці |
 Герб Збігнєва Олесницького — Дембно |
|
Збі́гнєв Олесни́цький (пол. Zbigniew Oleśnicki), (5 грудня 1389, Сєнно — 1 квітня 1455, Сандомир) — єпископ краківський (1423—1455), перший кардинал польського походження (з 1449 року). Регент Польського королівства (1434—1447), впливовий державний діяч та дипломат.
Біографія [ред.]
Збігнєв Олесницький народився 5 грудня 1389 року в Сєнно (нині — Мазовецьке воєводство). Походив з польського дворянського роду Дембно з Олесниці.
За повідомленнями Яна Длугоша[1], брав участь у Грюнвальдській битві, де врятував життя Ягайлу, закривший його щитом.
По закінченню Краківської Академії почав працювати в королівській канцелярії секретарем; став членом королівської таємної ради. В 1412 році був посвячений в сан священика.
18 грудня 1423 року Збігнєв Олесницький був висвячений на капелана, а наступного дня на краківського єпископа. У 1433 році був делегатом на Базельському соборі.
Олесницький проявив себе як вправний політик та дипломат, який підтримував інтереси церкви та дворянства на противагу королю. В березні 1430 року за його участі була заключена польсько-угорська унія, а в 1440 році він домігся обмеження королівської влади в обмін на визнання магнатами Владислава III спадкоємцем престолу.
В 1439 році Папа Євгеній IV призначив Олесницького кардиналом. Таким чином він став першим польським ієрархом, який прийняв цей титул.
Після загибелі у 1444 році короля Владислава III Олесницький здійснював значний вплив на політичне життя в країні. До початку правління Казимира IV Ягеллончика він фактично зосередив владу в країні у своїх руках.
Збігнєв Олесницький був рішучим противником поширення гуситського руху на територію Польщі; для придушення гуситів він закликав до Кракова проповідника Йоана Капістрана та францисканців. Єпископ сприяв створенню релігійних братств та розвитку освіти, зокрема, в Краківському університеті, пропагував культ Святого Станіслава. 4 травня 1439 року його війська виграли битву проти конфедерації польських гуситів на чолі зі Спитком з Мельштина.
Помер 1 квітня 1455 року. Похований у Кафедральному соборі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі.
Примітки [ред.]
- ↑ Ян Длугош. Грюнвальдская битва. — М.: Изд. АН СССР, 1962
