Збіґнєв Герберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герберт Збіґнєв
Zbigniew Herbert
Дата народження 29 жовтня 1924(1924-10-29)
Місце народження Львів
Дата смерті 28 липня 1998(1998-07-28) (73 роки)
Місце смерті Варшава
Національність поляк з англійським і вірменським корінням
Громадянство Польща Польща
Мова творів польська
Рід діяльності поет

Збіґнєв Герберт (пол. Zbigniew Herbert; *29 жовтня 1924, Львів — †28 липня 1998, Варшава) — польський поет, есеїст, драматург.

Кавалер Ордену Білого Орла.

Біографія[ред.ред. код]

Бюст на Алеї слави в Кельце

Родина Гербертів — імовірно, англійського походження; прибула до Галичини з Відня. Батько поета за лінією матері (Марії з Балабанів) мав вірменське походження (З. Герберт згадав її в статті «Вірменська бабуся»). Був охрещений в костелі Святого Антонія.[1]

Навчався у VIII львівській гімназії та у ліцеї ім. Короля Казимира Великого (у радянські часи — середня школа № 14).

19431944 — ймовірно, брав участь у діяльності Армії Крайової.

Березень 1944 р. — виїхав до Кракова.

У Кракові вивчав економіку, а також відвідував лекції в Яґеллонському університеті й Академії мистецтв ім. Яна Матейка. 1947 року отримав диплом Торговельної академії (тепер Економічний університет у Кракові).

1949 року здобув ступінь магістра права в Університеті Миколая Коперніка в Торуні. Того ж року поступив на філософський факультет того ж університету.

З 1948 р. мешкав у Сопоті, куди переїхали зі Львова його батьки, потім у Торуні.

1951 — перевівся на навчання до Варшавського університету і переїхав до Варшави.

Як поет дебютував 1950 року, але 1951-го вийшов зі Спілки польських літераторів.

У цей час публікував театральні, музичні та художні рецензії, уникаючи норм соціалістичного реалізму. Співпрацював у католицькій пресі — до моменту її ліквідації. Працював у банку, в музеї, кооперативі інвалідів, бібліотеці, вчителем у середній школі, асистентом у бюро торфової промисловості, донором і навіть директором бюро правління Спілки композиторів.

Ситуацію Герберта змінила політична «відлига» 1956 року та кінець соцреалізму в Польщі. Тоді відбувся його дебют як автора книжок (поетична збірка «Струна світла»), поліпшилися умови життя. Завдяки стипендії Спілки польських літераторів він зміг здійснити першу закордонну подорож. У 19581960 рр. відвідав Австрію, Італію, Францію, Велику Британію. Підсумком цієї подорожі стала популярна збірка есеїв «Варвар у саду».

19631964 — подорож по Британії, Франції, Італії, Греції.

19651971 — також перебував поза Польщею (Австрія, ФРН, Франція, Голландія, Бельгія, США).

Проводячи більшість часу за межами ПНР, Герберт завжди подовжував свій польський паспорт, що забезпечувало йому можливість повернення на Батьківщину. Ніколи не наважився на формальну еміграцію.

Найціннішим у доробку Герберта вважається цикл творів про «пана Коґіто», постаті, глибоко зануреної в сучасність і одночасно міцно закоріненої в європейській культурній традиції.

У 1980-х роках Збіґнєв Герберт був поетичним прапором польської опозиції.

З 1986 р. мешкав у Парижі, де співпрацював із еміграційним виданням Zeszyty Literackie. До Польщі повернувся 1992 року.

Прихильник інтелектуально-притчевої лірики (збірки «Гермес, пес та зірка», 1957; «Вивчення предмета», 1961; «Елегія на прощання», 1990).

Лауреат багатьох польських та зарубіжних премій, у тому числі премії Гердера (1973) та Єрусалимської премії (1990).

10 липня 2007 р. польський сейм проголосив 2008 рік Роком Збіґнєва Герберта.

Творчість Збігнєва Герберта[ред.ред. код]

Збігнєв Герберт – відомий і шанований поет в Польщі та за кордоном. Його вірші були перекладені на англійську, італійську, чеську, голландську, шведську та угорську мови. Герберту присудили багато нагород: Нагорода ім. Ніколаса Ленау (1965), Нагорода ім. Гердера (1973) і Нагорода ім. Петрарки (1978).

Поезія[ред.ред. код]

Перші вірші Герберта вийшли друком у журналі «Сьогодні і завтра» (№37, 1950). Це були вірші: «Napis», «Pożegnanie września», «Złoty środek», проте вийшли вони без згоди атвора. Повноцінний поетичний дебют відбувся наприкінці року на сторінках журналу «Загальний тижневик» (№51). До 1955 поет друкував різноманітні твори в цьому тижневику, залишаючись за межами літературного життя. Не маючи жодних шансів видати свою збірку, він вирішує видати 22 вірші в антології молодої католицької поезії, виданої в ПАКСі (Варшава, 1954).

Ширшому колу читачів автор був представлений лише на Прем'єрі п'яти поетів (разом з Мироном Бялошевським, Богданом Дроздовським, Станіславом Чичем, Єжи Гарасимовичем) на сторінках журналу «Літературне життя» (№51, грудень 1955). У 1956 році вийшов його дебютантський том «Struna światła» (Струна світла); наступного року – інший том під назвою «Hermes, pies i gwiazda» (Гермес, пес і зірка). Пізній дебют призвів до того, що Герберта, який належав до того самого покоління що і Кшиштоф Каміль Бачинський або Тадеуш Ружевич, почали повязувати з поколінням «Сучасності», яке увійшло до літературного життя на хвилі відлиги в 1956 році.

Наступні два томи: «Studium przedmiotu» і «Napis» вийшли в 1961-1969 роках. В 1974 до польської культури увійшла постать з заголовка наступної збірки – Пан Когіто. Постать Пана Когіто з'являлась й в інших пізніших поезіях Герберта. В 1983 Герберт видав в Інституті Літератури в Парижі наступний том, увінчаний назвою «Raport z oblężonego Miasta i inne wiersze» (Звіт з осадженого міста ті інші вірші). В Парижі зявився і ще один том «Elegia na odejście» (Елегія на прощання) (1990). В 1992 році, вже в Польщі вийшла в світ збірка «Rovigo» (Ровіго). За кілька місяців перед смертю автор вийшов останній том під назвою «Epilog burzy» (Епілог бурі).

Головною рисою поезії Герберта, на яку одразу звертала увагу критика, є міфи, античні герої і твори мистецтва. Герберт використовує механізм детальної деміфологізації. Автор намагається відкинути всі можливі культурні уявлення про міфологеми і дістатися до першозразків, ніби зустрічаючись один на один з античними героями. В його творчості минуле не є чимось далеким і замкненим – оживлені постаті і події дають змогу краще зрозуміти історію і сучасність. Минуле стає мірою сучасності.

В поезії Герберта немає цілісної історіософічної концепції. Те, що можна сказати про історію виходить з простих спостережень. Історія стає місцем для господарювання зла, якому одвічно протистоїть лише група обраних, незламних. Одна людина, індивід не може змінити хід історії, але вона зобов'язана створювати опір, не дивлячись на перешкоди. Етичний фундамент творчості Герберта – це переконання у правильності цієї справи і корисності дій спрямованих на її захист не залежить від шансів на перемогу. Ця патетична ідея супроводжується іронічною свідомістю того, що вона проголошена в малогероїчну епоху – епоху, в якій потенційному герою загрожує не лише мука, але й загроза бути висміяним. Рисою сучасного світу є існування розмитого кордону між добром і злом. Сучасне зло не має демонічного характеру, його складно визначити. Герой усвідомлює свою нікчемність, тому провокує межові ситуації не лише щоб зберегти вірність ідеї, але також щоб спровокувати зло, змусити його показати себе.

Однак сувора оцінка сучасності не означає, що Герберт ідеалізує історію. Кінець наївному баченню минулого поклали події і досвід Другої світової війни . Історію пишуть переможці, проте варто уважно придивлятися до того, що приховується. Образ стародавніх героїв може бути фальшивим, тобто репрезентувати такі цінності, які не треба приймати без жодних запитань.

Присутність зла викликає запитання про склад і сенс світу, а також про існування Бога. В творчості Герберта немає одностайного образу і стосунку до Бога: він або всесильний, холодний, досконалий або водночас віддалений та безсильний.


Українські переклади[ред.ред. код]

  • Збіґнєв Герберт «Струна світла» (Тернопіль: Лілея, 1996), переклав Василь Махно
  • Збіґнєв Герберт «Вибрані поезії» (Львів: Каменяр, 2001), переклав Віктор Дмитрук
  • Збіґнєв Герберт «Вибрані поезії» (Львів: Каменяр, 2007), переклав Віктор Дмитрук
  • Збіґнєв Герберт «Натюрморт із вудилом» (Київ: Дух і літера, 2008), переклав Андрій Павлишин
  • Збіґнєв Герберт «Лабіринт біля моря» (Київ: Дух і літера, 2008), переклав Андрій Павлишин
  • Збіґнєв Герберт «Варвар у саду» (Київ: Дух і літера, 2008), переклав Андрій Павлишин

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К.: КИТ, 2007. — 436 с.